Похмурі часи окупації у Ворзелі. Ця історія про те, як виживали Євген і Софія Долгови та їхні домашні улюбленці і як наші герої зберегли спільний бізнес – PipaPipaCafe.
Інформатор БІГ переповідає історію подружжя Долгових з Ворзеля, яке пережило повномасштабне вторгення російських терористичних військ на Київщину.
Євген і Софія Долгови переїхали до Ворзеля 9 років тому. Обирали спокійне місце, невеликий будинок із землею. Софія займається волонтерством, обожнює коней, разом з донькою тренується і бере участь у змаганнях. Подружжя вважає Ворзель тихим місцем, де легко вести бізнес, працювати і жити. Софія – корінна киянка, Євген родом із Туркменістану. Він – заслужений будівельник України, займається розробкою генеральних планів. Подружжя вирішило викупити місце в одному із будинків Ворзеля та організувати у ньому місце для зустрічей із рідними та друзями. Розпочинали з кави й піцци. Зрештою дуже скоро місце для родинних посиденьок з друзями перетворилося на повноцінне кафе. Воно працює вже майже три роки. І називається PipaPipaCafe. Назву закладу придумала Софія, від земноводної Pipa суринамська, оскільки любить жабок. Великого матеріального зиску бізнес не приносить, але найголовніше для цієї родини не гроші, а саме люди – друзі та нові знайомства.
“Чому я так довго розповідаю про селище Ворзель? Я дуже люблю Ворзель! Бо це тихе й комфортне місце для життя, наш сімейний бізнес виник тут. Думали, що буде бізнесовою справою, а стало спочатку особливим місцем для душі, а пізніше, після початку повномасштабного вторгнення, “прихистком” для мешканців селища і не тільки” – розповідає Євген Долгов. Та про це трохи згодом…
Вночі 27 лютого 2022 року Ворзель вже був окупований. Подружжя закрило кафе і вдень пішло до стайні, де були не лише їхні коні, а й інших власників, наприклад, і співачки Камалії. Тоді Долгови дивом врятувались, коли зустрілися із окупантами віч-на-віч. Їм влаштували допит і мало не вбили, попри те що подружжя пояснювало росіянам, що несе їжу на стайню працівникам. Та, на щастя, їх обох з Євгеном окупанти таки відпустили.
Без води, газу, світла, але вижили! Переховувались у себе вдома. Харчувалися тим, що залишалося з продуктів у їхньому кафе. А через два тижні від волонтерів дізналися, що можна евакуюватися. Зробити це їм вдалося 9 березня завдяки допомозі Червоного хреста. Взяли троє своїх собак, найменших та старших, трохи їжі, а далі – 13 годин дороги до Білогородки. Тільки потім змогли дістатись своєї квартири у Києві, де й залишились.
Та сидіти, склавши руки, Долгови довго не змогли. Вирішили допомагати своєму другові – волонтеру Костянтину Кястутисовичу, який вивозив людей з Ворзеля аж до початку квітня. Надивилися чимало – людей вивозили і з гангренами, і з запаленням легень… Розвозили гуманітарну допомогу тим, хто залишився у селищі. Багато хто був у складному пригніченому психологічному стані, а були й такі, хто всю окупацію переховувася по підвалах, співаючи українські пісні. А для домашніх тварин – собак та котів, що у Ворзелі залишалися разом із мешканцями або були покинуті ними, Долгови привозили корм. Деяких тварин вивозили до київських прихистків. До речі, пересувалися волонтери двома електромобілями, які мав друг Костянтин. “Певно, ці авто зовсім були не цікаві окупантам. Далеко ж на них не заїдеш! Мабуть, тому й не чіпали”, – з усмішкою припускає Євген.
1 квітня група волонтерів, серед яких були й Долгови, на Уваровському будинку вивісили прапор України. І вже наступного дня вони почали пошук та збір коней зі стайні. Відшукати вдалося 24 із 30. Їхні двоє коней, хоча й були у дуже тяжкому стані, проте врятувались та вижили. До літа вже відновились і одного коня навіть готували до змагань. Взагалі подружжя дуже любить та опікується тваринами. В родині зараз 6 собак та 6 кішок. Євген багато і з великим захопленням розповідає про своїх домашніх улюбленців. І з болем каже про тих чотирилапих, яких господарі залишили, яких волонтери не змогли врятувати, а ті загинули чи були вбиті окупантами у Ворзелі.
Будинок Долгових пережив окупацію, вистояв, хоча був приліт в дах. Кафе частково постраждало теж. Втім, подружжя досить швидко його відновило і з перших днів червня Євген та Софія вдруге відкрили двері свого PipaPipaCafe. Перший час працювали самі, оскільки персонал виїхав за кордон – готували страви, варили каву, були офіціантами. А з часом вже з’явився й персонал.
До Києва нині Долгови виїздять не часто, постійно у Ворзелі. “Зараз ми підготувались краще до різних непередбачуваних умов. В домі у нас є пічка та запас дрів”, – з полегшенням ділиться Євген. А на початку листопада 2022 року подружжя встановило генератор у кафе, щоб люди приходили, зігрівались, пили каву, спілкувались, жили… Зараз у періоди вимкнення світла кафе буває переповнене – місцеві приходять зігрітись, зарядити свої пристрої, розігріти чи приготувати собі та дітям поїсти. Подружжя залюбки допомагає кожному. “Війна усіх нас об’єднала, а PipaPipaCafe став своєрідним пунктом зігрівання та незламності для ворзельців,”- з гордістю кажуть Долгови.
А ще, коли ворог почав активно обстрілювати ракетами Україну, Софія та Євген, які вже 33 роки разом, чітко визначились – у вже рідному Ворзелі вони залишаться, що б не сталося. І якомога більше розповідати про історію селища. На думку Євгена, маленьким населеним пунктам та містам мало приділяють увагу. А про Ворзель варто писати й говорити!
Євген і Софія мають 6 собак, 6 котів, 2 коней, 20 курей, рибок у ставку і жабку Никифора
Софія обожнює своїх коней – Габарита та Капітана
Одне із улюблених занять подружжя – збирати гриби
Подружжя, яке врятувалось, рятувало, рятує та надихає своєю історією
1 квітня група волонтерів, серед яких були й Долгови, на Уваровському будинку вивісили прапор України
Захисне скло у кафе, що врятувало заклад. Сліди від обстрілу залишились на ролеті
Такий вигляд кафе має зараз
Євген і Софія залишили частину від снаряду на згадку про окупацію…
Місце, де Долгови зустрічають своїх друзів та місцевих жителів
Кафе у період окупації
Після 10 місяців війни подружжя відновило вивіску
Джеся – талісман закладу
Софія дуже зраділа, що Джеся врятувалась під час окупації, це був знак для відновлення бізнесу
Ресторан живе і радує місцевих жителів і гостей
Вивіски пункту незламності немає, але PipaPipaСafe є прихистком для місцевих під час вимкненя електроенергії
Те, завдяки чому функціонує заклад зараз
Друзі родини та місцеві жителі завжди відвідують цей заклад, адже тут затишно і комфортно
Місце для роздумів та приємного відпочинку
Фінальний бліц:
Улюблений напій?
- Євген: кава
- Софія: морс журавлина
Улюблена страва?
- Євген: плов
- Софія: восьминіг гриль
Чим займаєтеся поза роботою?
- Євген: доглядом за тваринами
- Софія: кінним спортом
На чому пересуваєтеся Ворзелем?
- Євген: пішки
- Софія: автомобілем
Улюблене місце у Ворзелі?
- Євген: Уваровський будинок
- Софія: PipaPipaCafe
Якщо знаєте цікавих людей, будь-якої професії, або з особливою історією, з якими варто познайомитись, пишіть нам! Ми покажемо яскраві “Обличчя регіону”!
Раніше Інформатор писав про тренерку з Бучі Ніну Полякову, яка понад 20 років виховує юних футболістів, акторку і маму-блогерку – історія Олени Світлицької з Ірпеня та Тетяну Скибу з Гостомеля – вихователька дитсадочка врятувала життя понад 100 людей під час окупації.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал таFacebook-сторінку, аби оперативно дізнаватися про актуальні новини “БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель) “!
Інна Никоненко, Лілія Нємченко
