Починаючи з 2023 року, Православна церква України відзначатиме низку релігійних свят за григоріанським календарем. Згідно рішення єпископів на архієрейському соборі, Різдво тепер буде 25 грудня Змістяться й дати інших свят, зокрема Водохреща та Дня святого Миколая, однак Великдень святкуватимемо «по старому».
Про це повідомляє Інформатор БІГ з посиланням на власний Telegram-канал.
Чому одні свята зміщуються в календарних датах, а інші ні? Вочевидь, релігійні діячі мають свої аргументи. Наразі ж дехто із звичайних людей пояснює це тим, що Благодатний вогонь сходить перед православним Великоднем, а не перед католицьким (католицькими святами називають ті, які досі відзначалися за західним обрядом).
Та цікаво, що уже не вперше православна церква встановлює Різдво 25 грудня, а відповідно до цього, зміщуються й інші свята.
Як це відбувалося? Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве, пов’язане з календарними метаморфозами, про що я дізналася, вивчаючи різні джерела.
Так ось, якби ми жили за тим календарем, яким користувалися наші далекі предки, то мали б зараз не 2023-й, а 7579-й рік. Саме таким літочисленням, як свого часу розповів мені заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська», доктор історичних наук В’ячеслав Корнієнко, користувалися в усій землі руській та й далеко за її межами.
І новий рік святкували не в січні, а березні, коли прокидалась природа. До речі, у давні часи на наших землях визначати не чотири, а три поки року: зима, весна, осінь. Рік називався «літо», а свято нового року – новоліття. До речі, єдиної системи літочислення взагалі не було.
І те літочислення, яке ми називаємо «від Різдва Христового», тобто за юліанським календарем, було встановлене раніше – у 45 (за іншими даними – 46) році до нашої ери, тобто майже за півстоліття до Різдва Христового. Хоча й сама дата – коли народився Христос – радше умовна, символічна. Дослідники кажуть, що джерел, які свідчать, що у перші три сторіччя нашої ери (тобто після Різдва Христового), така дата відзначалась, не збереглося. А дехто стверджує, що були спроби встановити дату святкування Різдва у березні, квітні й травні. Втім, це з розряду легенд.
Наразі ж відомо, що рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня офіційно було прийняте у 431 році, на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі.
Трансформацією календаря завжди серйозно займались вищі церковні чини, як люди високоосвічені, які мали знання з фізики й астрономії, і які розуміли, що похибки у календарях з часом вимагають змін, консультувалися з тодішніми вченими людьми.
От і григоріанський календар, яким ми користуємося й нині, увів в обіг Папа Римський Григорій XIII у 1582 року – після досліджень і виявлення того, що юліанський календар на той час «відстав від життя» і вимагає уточнень. Саме григоріанським календарем встановлення звичайний рік тривалістю 365 днів, і через кожні чотири роки – високосний, який триває 366 днів.
Звісно, до календаря пристосовувались і свята.
Але були й винятки. Коли ще з середніх віків Європа жила за григоріанським календарем, тодішня Російська імперія ще на початку ХХ століття використовувала юліанський! Звісно, на нинішніх українських землях які входили до складу імперії, було тем саме.
І тільки на початку ХХ ст. коли на григоріанський календар перейшла Українська Народна Республіка, більшовикам не залишалось нічого іншого, як погодитися з незаперечною логікою.
Нагадаємо, що календарі весь час уточнювалися, адже астрономічних законів ніхто не відміняв, і людям доводилось пристосовуватись до них. І духовенству в тому числі.
У 1923 році Всеправославний Собор в Константинополі прийняв рішення про відзначення православними християнами Різдва 25 грудня. Тож ще до 1929 року у календарях, навіть радянських, датою святкування Різдва значилось 25 грудня. Зверніть увагу на ілюстрацію – поряд з «комуністичними» святами позначались і релігійні. У пізніший час, і аж до розвалу Союзу, церковні свята радянські календарі ігнорували…
Окрім того, якщо говорити про алгоритм церковних свят, то духовенство країн, на які мав вплив тодішній СРСР, не визнало святкування «по-новому» і залишило святкування «по-старому», тобто тягли в майбутнє всі нюанси юліанського календаря.
Досі 93% усіх християн світу відзначали народження Ісуса Христа 25 грудня. І лише 7% – 7 січня. З прийняттям нового рішенням українським православним духовенством тепер цей відсоток став меншим. А святкування Різдва – логічнішим, як мінімум, не в розпал посту. Зрештою, йдеться ж про умовну дату, на яку накладаються так само логічні періоди посту, ґрунтовані на предвічних законах природи і взаємозв’язку людини з нею.
Звісно, цікаво, чому наше духовенство не змінило дати Великодня та ще деяких церковних свят. Бо шукають люди своє пояснення, наприклад, аргументуючи сходженням того ж Благодатного вогню перед датою православного святкування Великодня. Втім, сподіваємось, усі таємниці розкриються поступово.
“На мою думку, важливо, щоб календар церкви та календар, за яким ми живемо поза храмовими стінами, були суголосними. Хоча це дискутивна проблема: хтось вважає, що плин часу у храмі має бути інакшим, аніж у світі, а хтось думає, що час у церкві та поза нею має бути одним, мовляв, ми не можемо святкувати Новий рік під час посту. Тому рішення ПЦУ, мені здається, є більш адекватним підходом до реалізації місії християнина в світі”, – зауважив голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський.
ДОВІДКА. Остаточне рішення про перехід на новий календар мають затвердити на помісному соборі ПЦУ 27 липня.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про дещо вражаюче, що супроводжувало Чорнобильську катастрофу, і про що досі не всі знають.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інна Косянчук
Фото з відкритих джерел