Золота пектораль: цінність із нерозгаданими таємницями

Сьогодні, 21 червня – День пекторалі. Серед визначних днів, які відзначають фахівці і поціновувачі історії, археології та ювелірної  справи, є й такий. Адже саме в цей день понад 50 років українські археологи знайшли унікальний артефакт.  

У чому її унікальність і чому вона вважається мистецьким шедевром світового рівня? Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве з історії скіфської пекторалі з Товстої Могили, про що я дізналася, вивчаючи різні джерела.

День пекторалі був встановлений Скарбницею Національного музею історії України як нагадування про те, що, серед іншого, захищає Україна для нащадків та людства культурні цінності..

21 червня 1971 року стало знаковим, по суті, для всієї України: під час археологічних досліджень гробниці другої половини ІV ст. до н. е. у скіфському кургані Товста Могила поблизу нинішнього міста Покров (на той час – Орджонікідзе) Дніпропетровської області було знайдено унікальну чоловічу шийну прикрасу, яку ми знаємо як Скіфську Пектораль.

Знахідка археолога і… кочегара

Наприкінці 60-х біля міста Орджонікідзе масово розроблялись гранітні кар’єри. Радянська промисловість потребувала сировини. А те, що в тих місцях ще з 1780-х років були виявлені скіфські кургани, які могли містити непересічні археологічні цінності –  нікого не турбувало. Їх просто знищували: часу немає, плани п’ятирічок треба виконувати… Скільки унікальних курганів на півдні і сході України було знищено і розорано – то вже інша історія, втім, мабуть, точної кількості ніхто й не назве, бо серед них були і більші й менші…

Але біля Орджонікідзе археологам дали можливість трохи попрацювати над розкопками давніх поховальних насипів, тож вони прагнули зробити це якомога швидше, аби дослідити кургани і знайти артефакти. Штатних археологів не вистачало, тож  довелося залучати позаштатних.

Одним із них став Борис Мозолевський – позаштатний працівник Інституту археології, і… штатний кочегар. Причетний до руху «шістдесятників», «політично неблагонадійний» дослідник і поет Борис Мозолевський, якого постійно тримало у полі зору КДБ, міг розраховувати тільки на позаштатну посаду в науковій установі, а на хліб довелося заробляти, працюючи кочегаром.

Першою експедицією, яку Борис Мозолевський очолив офіційно, стала саме Товста Могила. «Коли зашморг мав уже зовсім зійтися навколо моєї шиї і мені світило на кілька років поміняти клімат, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення». І таким дивом стала царська пектораль. Вона була незапланована. Вона була вимріяна, вистраждана…», – писав дослідник у своїх спогадах.

Дехто навіть знаходить щось містичне у тій знахідці. Мовляв, не випадково з’явилась вона у день літнього сонцестояння…

У тому, що відбулося, можна завдячувати у якійсь мірі і талану. Бо це зараз Товста Могила стоїть номером першим у переліку найвідоміших скіфських курганів України. А тоді це був один з найбезперспективніших об’єктів для розкопок, та ще й свого часу пограбований, тож його й віддали для роботи неблагонадійному позаштатнику.

Скарби Товстої Могили

Та він сам хотів там копати, попри негативні археологічні проби, ніби відчував, бо говорив, що знайде там скарби. Так і сталося.

«Товста могила дійсно виявилася щедрою. Спочатку розкопали поховання скіфської цариці та її дитини. Знайшли масивну золоту гривну та підвіски, дротяні сережки, золоті браслети і персні, намисто, бронзове дзеркальце, коштовний посуд. А ще – священні для скіфів срібний ритон, круглу чашу й ритуальний глечик. Навіть вщент пограбоване поховання царя дало кілька знахідок: лускоподібний залізний панцир, бойовий пояс, залишки поховальної колісниці, сагайдаки та золоті пластини. 21 червня о 14:30 Борис Мозолевський знайшов пектораль, датовану серединою ІV століття до нашої ери. Її назвали археологічною знахідкою століття. Досі достеменно не з’ясовано, чому розкішна нагрудна прикраса скіфського можновладця лежала в дромосі — триметровому коридорі, який вів від спуску в поховальні катакомби до головної камери», – зазначає Наталя Кляшторна в Локальній історії.

Завдяки цій знахідці відбувся кардинальний поворот у долі Бориса Мозолевського. Насамперед, вочевидь, тому, що якось незручно було казати світовому товариству, що унікальну річ знайшов простий кочегар. Тож далі була штатна робота в Інституті археології, захист кандидатської, яку, до речі, він відмовився захищати російською мовою, і навіть трикімнатна квартира замість тісної хрущівки. От тільки на міжнародні виставки за кордон його не випускали – все ж «неблагонадійним» так і залишився…

А пектораль зажила, по суті, своїм життям, ставши знахідкою світового рівня  ХХ століття, однією з візитівок України, шедевром світового мистецтва та артефактом, який постійно привертає увагу дослідників і коштовною річчю, яку не ризикують навіть вивозити з України – на різноманітних виставках демонструють тільки копію. А оригінал вагою 1150 грамів  чистого золота і  діаметром 30,6 см  знаходиться у Скарбниці Національного музею історії України.

Загадки пекторалі

Загадки скіфської пекторалі й досі не розгадані. Насамперед – аналогів такої прикраси не знайдено ніде у світі. Щоправда, неподалік Керчі, у кургані Куль-Оба знайшли схожу скіфську пектораль, але тільки схожу. В усякому разі, є грунт для порівняння дослідникам.

Але не лише в цьому її унікальність. А й у тому, що багатющий спектр складних візерунків і їхнього розташування  й досі змушує дослідників шукати у ювелірному шедеврі символічне, міфологічне і філософське…

«На пекторалі, ймовірно, відображено три рівні: світ мертвих, дерево життя, світ живих. На нижньому фризі, швидше за все, зображений потойбічний світ, можливо, вхід у потойбічний світ. Світ мертвих відображений неминучою смертю різних тварин. Цікаво, що шматування коня грифонами показано різними фазами. Посередині – кінь вже практично вмер, його добили. Але на пекторалі є і кінь, який відбивається, навіть вкусив нападника… Річ у тому, що існує багато версій того, як читати цей умовний “текст”», – зазначає археолог Оксана Ліфантій.

А ще вона звертає увагу на зображення зайця на пекторалі, з яким, вочевидь, також пов’язана певна міфологічна історія, втім, про глибший сенс дослідники тільки здогадуються.

Як і про те, хто виготовив цю унікальну річ. Знову-таки, за припущеннями, це були грецькі майстри-торевти, і, скоріше всього, прикраса була зроблена десь у майстернях Пантікапея або Афін. Хоча сам Мозолевський був схильний вважати, що виготовили коштовність скіфські майстри. Як вони це робили – вдалося зрозуміти лише, зробивши рентгенографічну експертизу. Тоді й побачили, що деталі виготовляли окремо, а потім з’єднували.

«Там досить складна технологія і вони, дійсно, зістиковувалися – з двох половинок вони зроблені, а стик настільки ретельно зашліфований і з’єднаний, що його взагалі не видно. Зрозуміло, що це давньогрецькі ювеліри. Велика кількість технологічних моментів була недоступна скіфам. Є досить довгий шлях ювелірної справи в Греції, яка сама запозичила з Близького Сходу, з Єгипту дуже багато», – пояснює  дослідник Юрій Полідович.

До речі, якщо говорити про «грецький слід», то хочеться провести одну аналогію. Технологія таких утилітарних керамічних виробів, характерних для Греції, як амфори, досі не забута, туристи й нині можуть привезти з Греції як сувенір амфору, зроблену  за автентичною технологією. А ось технологія виготовлення пекторалі вважається втраченою.

Раніше Інформатор БІГ повідомляв, що з Києва  у 18-му столітті почав курсувати диліжанс як перший «офіційний»  міжміський громадський транспорт. Ним можна було їхати як з комфортом, так і сидячи ззовні на металевій «табуретці». 

Також Інформатор БІГ повідомляв, що столична вулиця Хрещатик, яка починається від Європейської площі, проходить через Майдан Незалежності і закінчується Бессарабською площею, може похвалитися кількома справді рекордними даними.

 Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!

Інна Косянчук

Фото  автора та з відкритих інтернет-ресурсів