Ще до жовтневого перевороту 1917 року у цей день, 15 липня, православна церква відзначала нині забуту дату – пам’ять про перше Аскольдове Хрещення Русі, яке відбулося за понад 120 років до загальновідомого хрещення Русі Володимиром Великим.
Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве про князя Аскольда (Оскольда) і про його хрещення, про що я дізналася, вивчаючи різні джерела.
Нагадаю, Інформатор БІГ обіцяв саме сьогодні розповісти про про Аскольда, його походи та перше хрещення Русі
Хто він і звідки?
Князя Аскольда Київського називають найзагадковішим князем. Адже невідомо, коли він народився (джерела називають лише рік смерті – 882), невідомо, коли і за яких обставин отримав княжу владу. Також є припущення, що він прагнув вибудувати імперію, адже, за арабськими та візантійськими джерелами, Аскольд іменувався титулом кагана, що тотожний статусу царя, його називають також засновником Київського князівства в Наддніпрянській Україні.
Про походження Аскольда теж є рідні думки: або він – із варягів, або нащадок полянського князя Кия, до речі, цієї версії дотримувався й Михайло Грушевський. Так само невідомо, як він виглядав, всі його зображення також символічні.
Аскольд: мозаїка на станції метро “Золоті ворота”
Ще одна загадка – хто такий Дір, ім’я якого йде поруч з іменем Аскольда. Тут теж доводиться послуговуватися припущеннями: за одними з них – це попередник Аскольда на княжому престолі, за іншими – довірений боярин, за третіми – співправитель. І знову-таки – чи він загинув разом з Аскольдом від рук Олега Віщого, чи відкупився від новгородців і зміг втекти – дослідники теж ламають списи.
Навіщо змінювати віру?
Документальні свідчення зафіксували найбільше даних про військові походи Аскольда на Візантію, та про те, що саме Аскольд за більш ніж сто років до Володимира Великого започаткував хрещення Русі, сам охрестившись у Візантії.
“Про хрещення Русі у 988 році повідомляє «Повість минулих літ» і засновані на ній літописи. Однак іноземні джерела Х–ХІ століть такої події не знають…. Утім, найцікавіше, що закордонні джерела тієї епохи все-таки згадують про офіційну християнізацію Київської землі. Але вони одностайно відносять цю подію… до 860-х років, до часів київського кагана Аскольда», – йдеться у статті на ресурсі Релігійно-інформаційна служба України.
Втім, сказати, що до Аскольда християн на Русі не було, не можна. Тим більше, Київ, а точніше Поділ був досить мультирелігійною територією: у потужному торгівельно-ремісничому осередку мирно уживалися і язичники, і християни, і мусульмани, і іудеї, й прихильники інших релігій, вони мали свої культові споруди. Дослідники розповідають про те, як укладались торгові договори між вірними різних релігій: якщо сторонами були, наприклад, язичник і християнин, то йшли складати клятву-угоду спочатку в один храм, а потім в інший. І ніяких проблем не виникало, вочевидь, тогочасна релігійна толерантність заслуговує неабиякої поваги.
Отже, навіщо було змінювати релігійну приналежність? Вочевидь тут, як і в часи Володимира Великого, зіграла свою роль політична складова, адже християнство у тогочасному світі стрімко набирало сили і авторитету, а «зірка» язичництва закочувалась, з правителями-язичниками, яких вважали меншовартісними, все менше хотіли мати справу їхні заморські колеги, які були вірні іншим богам.
Але це – також з розряду припущень, особливо щодо релігійних метаморфоз Аскольда, бо релігійні джерела розповідають про диво, пов’язане саме з Ризою Божої Матері у Влахерні, яку церква вшановує також сьогодні, 15 липня.
Похід на Константинополь
Згідно з даними «Брюссельської хроніки», 18 червня 860 року майже 200 руських суден напали на Константинополь. Дослідниця Галина Черкаська називає цей день днем «прем’єри українського флоту», оскільки це «перший документований «Брюссельською хронікою» самостійний похід руського війська на чолі з князем Аскольдом на Цареград (Константинополь)».
Втім, мабуть, якби злагодження флоту не відбулось раніше, то навряд чи Аскольд зважився б на досить далекий похід. Однак справа в іншому: навіщо?
Тут теж доводиться спиратись на припущення: одні дослідники говорять про елементарний похід за здобиччю до багатого міста, інші – «ніби руси вступили у воєнний союз із арабами, погодивши з ними свої стратегічні плани». Або – «вдалий вибір часу для облоги Константинополя можна пояснити тим, що київський князь мав у тому місті своїх вивідувачів».
Адже на той час флот Візантії був далеко від Царгорода, беручи участь у війнах у Егейському і Середземному морях, візантійський імператор Михайло III на чолі війська пішов на війну з Аббасидським халіфатом, а в Константинополі був лише невеликий загін охорони.
Відкриття Русі
Ось як описує напад русичів на Константинополь та подальше хрещення священик Петро Бойко: «Військо русів нараховувало не менше 8 000 воїнів. Напад був несподіваним. Оскільки русам не дали відсіч, вони оточили Константинополь, розграбували околиці міста, захопили в полон і вбили багато жителів. Пограбували також області, що за 100 км від Царгорода!»
За легендою, під час одного походу жителі Константинополя звернулися до Богородиці із молитвою про допомогу. Піднялася буря, яка знищила флот Аскольда.
«Проте втручання Промислу Божого навіть лихо обернуло на добро. Після молебню та покладання Св. патріархом Фотієм Ризи Божої Матері у море під час облоги русичами Константинополя здійнялась буря, і «потопи безбожних Руси кораблі». Адже внаслідок такого чуда Божої Матері, явленого у 860-му році, князь Аскольд Київський та частина руського війська, вражені силою та величчю християнського Бога, вирядили в Константинополь послів. З імперією уклали мирну угоду і попросили хрещення. Через деякий час патріарх Фотій відправив до русів єпископа. Никонівський літопис оповідає про хрещення при Аскольді: русичі начебто і збирались хреститись, але погодились на це, лише впевнившись у божественній силі нової віри, – святе Євангеліє не згоріло у вогні. «Сие видевши Руси удивившася, чудящеся силе Христове, и все крестишася». Аскольд охрестився, ймовірно, з певною кількістю дружинників і народу. Князь дістав при хрещенні ім’я Миколай. Саме з цієї події у IX ст. розпочався нелегкий і довготривалий процес християнізації Київської Русі. Факти походу князя Аскольда київського на Константинополь у 860-му році описані у «Повісті временних літ», Іоакимівському, Никонівському, Густинському літописах, Київському Синопсисі та інших вітчизняних джерелах. Аналогічне свідчення про похід Аскольда ми знаходимо і в болгарському рукописі Хронографі Георгія Амортола», – зауважує Петро Бойко.
За його словами, за свідченням патріарха св. Фотія Великого, який був очевидцем тих подій, саме після дива Божої Матері руси відмовились від язичництва на користь християнства.
Ілюстрація з літопису
«Окрім цього, згідно зі свідченнями Св. Фотія, цісар Михаїл III вирядив до Києва єпископа та священиків, і на Русі навіть було засновано окрему єпархію (митрополію). Похід руських дружин на Константинополь у 860-му році став важливою віхою Русі. Як писав константинопольський патріарх Фотій, відбулося «Відкриття Русі».
Історик і археолог Борис Рибаков, який свого часу проводив дослідження і в Києві, навіть висунув версію про те, що існував Аскольдів літопис. Звісно, якщо це правда, і якби він знайшовся, то ми багато дізнались би цікавого про Аскольда і його діяльність. А враховуючи те, що саме Аскольд-Микола після хрещення запросив на Русь відомих просвітителів Кирила і Мефодія, можливо, ті літописи були написані винайденою ними абеткою.
«… разом з єпископом до русичів було послано двох знаменитих вчених мужів Кирила і Афанасія (учні Мефодія нерідко порівнювали його з Афанасієм Великим), які, «бачучи, що руcи не розуміють грецького алфавіту, і побоюючись, щоб за невмінням писати і читати вони незабаром не відпали від віри, накреслили для них тридцять п’ять букв, які називаються: аз, буки, веді та інш. і за допомогою яких руси і донині залишаються непохитні в пізнанні християнської віри», – зауважував у своїй статті заступник голови «Товариства пам’яті князя Оскольда» Сергій Шумило.
Аскольдова могила – місце вбивства
Втім, чи була християнізація Русі за Аскольда такою масовою і потужною, як за Володимира? Складно сказати. Але, вочевидь, не всім подобався князь-християнин. Чому Олег Віщий, як представник новгородського князя Рюрика, разом з малолітнім сином Рюрика Ігорем, який уже був призначений на роль князя (при регентстві Олега) підійшли до стін Києва? Відомо лише, що у 882 році, коли до Києва підійшли кораблі з Новгорода, Олег запросив Аскольда на зустріч за межами міста, і підступно убив. Чи то князь пішов на зустріч без своїх вірних гриднів, чи то був наслідок зради – це також сховано за завісою історії.
Аскольда поховали на місці його вбивства
Також відомо, де саме вбили князя християнина Аскольда-Миколу: Аскольдова могила в тодішньому Угорському урочищі – це і є місце його вбивства і поховання. І саме там, згідно даних «Синопсису Київського» 1674 року, у X-му столітті княгиня Ольга спорудила церкву святителя Миколая. Хоча за іншими літописами, на могилі Аскольда звів Микільську церкву боярин-угорець Олма (Олмош).
«Як оповідає «Літопис руський», близько 882-го року життя Аскольда було перерване підступним убивством. Новгородський воєвода Олег зрадницьки вбив Аскольда під час мирних переговорів. Владу в Києві захопила язичницька династія Рюриковичів. Є всі підстави вважати, що події 882-го року були сплановані й організовані антихристиянською опозицією Аскольда, бо навряд чи зміг би Олег захопити добре укріплену столицю Київської Русі. Із смертю Аскольда всі його починання завмерли. Почався довгий і драматичний період язичницької реакції, погіршилися стосунки з Візантією. Але незважаючи на такий перебіг подій, прийняття християнства києво-русичами (хоч і незначною їх кількістю) заклало християнську духовну основу слов’янам, стало початком розвитку нового духовного світогляду на землях Наддніпрянщини, поворотним моментом ходу історії русичів», – зауважує Петро Бойко у статті «Аскольдове» хрещення Київської Руси-України та її літургічна традиція».
Автор біля церкви-ротонди св. Миколи над Аскольдовою могилою (арх. Андрій Меленский).
Як розвивалось християнство на Русі після Аскольда? Вочевидь, то були певні релігійні гойдалки – повернення до язичництва за Олега і Ігоря, знову звернення до християнства за регентства княгині Ольги, знову до правічних богів – за Святослава Хороброго, і, зрештою, язичницькі реформи Володимира Великого, які все ж, зрештою, завершились масштабною християнізацією Русі.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про Трійцю або Зелені свята – одне з унікальних свят, у якому поєднано церковні та дохристиянські традиції.
Також Інформатор БІГ повідомляв, що, починаючи з 2023 року, Православна церква України відзначатиме низку релігійних свят за григоріанським календарем.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інна Косянчук
Фото з відкритих інтернет-ресурсів
