Що виросло, те виросло. Квіти для маковійчика

Сьогодні базари і вуличні торгівельні розкладки духмяніють і радують око особливими букетами – маковійчиками, які за давньою традицією, завтра, 14 серпня, освятять у церкві і поставлять вдома, як оберіг. Але маковійчик можна зробити й самому із зілля, яке росте навколо нас.

Ми в Інформаторі БІГ розкажемо вам про «маковійські» квіти і трави та їхнє значення у маковійчику – особливому букеті, який святять у церквах у цей день. І хоч нині подекуди доводиться чути, що маковійчиками люди відволікаються від власне церковних вшанувань цього дня, і навіть дехто закидає, що від маковійчиків у храмах варто відмовитись, але ж церква їх уже упродовж століть освячує, отже, напевне, із цим усе гаразд.

Збираємо особливий букет

Зараз купити готовий маковійчик – не проблема, але дехто з етнографів каже, що здавна вважалось, що найбільшу силу має букет, зібраний власноруч.

У букеті мають бути тільки ті рослини, які можна зібрати вдома.

«За деякими народними уявленнями, букет на Маковія має складатися з 17 трав», – зазначає джерело. Щоправда, зазаз мало хто дотримується цієї традиції.

Головним «ботанічним персонажем» букета має бути мак. І хоча зараз на базарах можна побачити маковійські пучки зілля без нього, однак, якщо подумати, то який же це маковійчик?

«Кілька голівок маку зв’язували у пучечок, потім обмотували стебельця червоною стрічкою і так несли на освячення. Цей мак використовували як насіння в наступному році, домішували до маку, який використовували для приготування куті, розтрушували його у курниках, щоб добре неслась домашня птиця, та на пасіках, щоб бджоли принесли багато меду. При зриванні голівок маку господиня промовляла замовляння: “Аби дівчата одружувались, а хлопці женились, кури неслиси, а курєтка вілуплювалиси, аби відьми минули нашу хату, а зима була мняка, аби душі дідів нам помогали», – зазначає доктор історичних наук, етнограф Георгій Кожолянко у праці «Свято маковея на Буковині. Дохристиянські витоки маковейських святкувань».

Тим більше, що саме маку приписувались певні магічні властивості, а саме – те, що макове зерно відганяє нечисть та відьом, тож у деяких місцевостях макові зерна розсіювали по помешканню.

А тепер щодо іншого зілля, яке має бути у маковійчику.

Ось деякі з рослин:  чорнобривці – символізують здоров’я, календула, або нагідки – символ вірності, щасливого сімейного життя, соняшник як  символ сонця, тепла та подяки, надії та віри, рута як уособлення невинності, краси, калина – символ дівочої краси, кохання, ніжності, материнка – для зміцнення сили роду, овес – для щедрого врожаю та добробуту, деревій як символ непокірності й сили, полин і васильки (базилік)  – для захисту від нечистої сили, тощо.

Звісно, з часом маковійський букет зазнав трансформації. Так, дехто з дослідників зазначає, що у букет варто вплітати чортополох, який  захищає родину і береже її від скандалів. Але скажіть, чи ви хоч в одному букеті бачили квітку звичайного будяка?

Вочевидь, його замінили миколайчики, або синеголовник, якому, втім, також приписують магічні властивості.

«Особливу сферу – шлюбні узи – також зміцнювали за допомогою цієї рослини. Подружжю необхідно з’їсти дві половинки одного суцвіття синеголовника плосколістного для примирення і гармонізації відносин. Цей компонент з незапам’ятних часів використовувався в магічних обрядах Води і Моря, в ритуалах на встановлення мирних відносин. Можна використовувати цю рослину і тим, хто не знається на магії, але вірить в чудодійну силу природи. Букет з синеголовника, поставлений в будинку на кілька днів, очистить житло від негативу і зла», зазначає джерело.

Також нікого не здивують чорнобривці,  жоржини і айстри у маковійському букеті. Однак ці квітки в Європі з’явились лише у ХVІІІ столітті (жоржина прийшла з Мексики, айстра – Північної Америки, а чорнобривці – з Китаю),  тож навряд чи вони були у маковійчиках наших пращурів.

У різних місцевостях – різні традиції

У  різних місцевостях є різні традиції укладання букетів. Десь – має бути лише мак, десь – мак і колоски злакових, а ще десь – розмаїття українського зілля.

Ось як описує регіональні традиції ресурс «Українські традиції»

«На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковея треба обов’язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві…  Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин».

А ось чого не повинно бути у маковійчику, то це штучних квітів, або заморських квіткових екзотів, не притаманних нашій місцевості.

Окрім маковійчиків, святять також воду, а в деяких місцевостях мед.

Також у цей день печуть «шулики» – спеціальні коржики з маком, які у мали бути на обідньому столі.

Переплетення традицій

14 серпня багате на свята, де християнські дати тісно переплелися з прадавніми народними традиціями, корені яких нині важко відстежити.

Це – винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього – вшанування хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. Це день пам’яті Макавейських мучеників, які жили ще в дохристиянські часи: згідно із старозавітною оповіддю, у 166 році до Різдва Христового сирійський цар Антіох Епіфан змушував юдеїв перейти на грецьке язичництво, однак юдейський священик Елеазар Макавей і його сім синів не підкорилися і за це були страчені.

Народна назва цього свята — маковія:  нібито від співзвучності з іменем Макавеїв. Однак низка дослідників схиляються до того, що це – день дивовижного переплетення християнських традицій з давніми язичницькими.

Власне, таке переплетення характерне для низки церковних свят. Так,  Різдво Іоанна Предтечі (християнське) святкують в один день з язичницьким народженням нового сонця і вшануванням бога родючості, лікарських трав та добробуту Купала. Ще одне з великих християнських свят – зішестя Святого Духа на апостолів, або Святої Трійці, ще називають Зеленими святами, що пов’язане  з язичницькими віруваннями. Дехто з дослідників зазначає, що Зелені свята і Купала – це одне й те ж саме свято, яке через плутанину у календарі та чомусь почали святкувати двічі. Хоча звичаї цих двох свят відрізняються.

Втім, загальне у всіх трьох святах – це те, що вони пов’язані з цілющою силою рослин.

Раніше Інформатор БІГ розповідав про цікаві властивості липи, ірги і лаконоса, на які ви, можливо, не звертали уваги.

 Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!

Інесса Швець

Фото автора та з відкритих інтернет-джерел