Поштові листівки: перші тревел-повідомлення

Маст-хев – фото у соцмережах під час подорожей привертають увагу друзів у Facebook чи Instagram. Втім, навіть півтора століття тому, коли люди й слова такого – соцмережі – не знали, знайшовся спосіб, як не лише на словах, а у картинках, розповісти про місця, які пощастило відвідати. Це були поштові фотолистівки.

Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве про тревел-листівки кінця ХІХ – початку ХХ ст.  про що я дізналась, вивчаючи різні джерела.

В Україні листівки ще мають побутову назву – відкритки. І навряд чи це калька з російської, адже це скорочено від «відкритий лист». Загалом перші листівки з’явилися завдяки пропозиції, яка виникла понад 150 років тому і яку підхопили економні  люди.

Хто придумав надсилати листи без конвертів? Дослідники кажуть, що витоки перших поштових карток тягнуться до Австрії, коли  1 жовтня 1869 року у поштовому обігу цієї країни з’явилася «кореспондентська картка» зі штампованою маркою. Запропонував впровадити новий рід кореспонденції професор економіки Вищої технічної школи Відня Еммануїл Герман. Відправити лист на такій картці за два крейцери було дешевше, ніж традиційно – в конверті. Звісно, якщо у повідомленні немає ніяких секретів. Тож ідея відправляти повідомлення просто на прямокутному листочку паперу з місцем для адреси отримувача та поштової марки досить швидко завоювала популярність. І через кілька років – у 1875-му – було зафіксовано, що у країнах, які входили до Всесвітнього поштового союзу,  відкритих листів. було надіслано аж 231,5 мільйона!

Для зручності міжнародних поштових відправлень у 1878 році на II Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі був прийнятий міжнародний стандарт поштової картки. Вона повинна була мати розмір  9 × 14 см.

З часом на паперові картки почали наносити зображення. Перші ілюстровані поштові картки випустили у 1870-х роках роках у Німеччині та Франції.

З розвитком відразу двох підприємницьких напрямків – фотосправи і тризму – з’явились і листівки, на яких зображено різноманітні визначні місця, краєвиди різних міст і країн. Це було так.

У кінці ХІХ століття досить популярним видом транспорту став залізничний, завдяки якому стали доступними не лише поїздки за потребою, а й мандрівки – своєрідні «сухопутні круїзи», і цією можливістю користувалось багато людей.

З поштових відділень залізничних станцій, де поїзд стояв тривалий час, мандрівники старались подати звістку рідним про те, де вони перебувають та як їхні справи, поділитись враженнями. Зазвичай писали «відкриті листи». Вочевидь, тоді підприємливі фотографи втілили досить прибуткову і цікаву ідею – наносити на листівки зображення міст, де перебував мандрівник.

«Починаючи з 1890-х рр. поштова листівка стає важливим елементом міської субкультури. Наприкінці ХІХ ст. не лише у великих містах, але й маленьких містечках можна було купити листівки з видами місцевих пам’яток і надіслати рідним як доказ свого перебування там. Украй рідко колекціонерам траплялися поштівки, авторами текстів яких були сільські жителі, освітній рівень яких був значно нижчим. Однією з причин вищезазначеного була висока ціна на поштівки: 5 коп. за чорно-білу та 10 коп. за кольорову, що робило їх малодоступними для селян та незаможних городян. З 1 травня 1909 року у всіх поштових книгах, документах, бланках найменування «Відкритий лист» було замінено написом «Поштова картка», – йдеться у статті.

У Києві перші листівки з краєвидами Києва були випущені у техніці літографії у 1895 році у в друкарні Стефана Кульженка. Далі ідею підхопили видавництва Барського, Гранберга та інших. Пізніше літографію замінила техніка фоторепродукції.

Цінність поштової листівки не обмежується лише вміщеним на ній унікальним чи високохудожнім зображенням. Важливо й те, звідки і кому ці листівки відправлялися. У 2019 році я долучилась до організації виставки оригінальних поштових листівок кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. «Київські мотиви. Адреси і адресати», організованої за спільним проектом Вишгородського історико-культурного заповідника і Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України і мала можливість бачити поштівки, відправлені чи одержані відомими постатями Київського краю. Серед них: літературознавець Олександр Назаревський; художник-авангардист Костянтин Піскорський; науковець, фінансист, керуючий канцелярією Київського Товариства взаємного кредиту Олександр Цитович та інші.

«З 1895 по 1917 рік вийшло друком близько п’яти тисяч київських листівок. Але серед них багато повторень. Часто трапляються змонтовані та домальовані види. Наприклад, на фотографії якоїсь вулиці домальовувався трамвай, а на знімку Дніпра з’являлися яхта чи пароплав. На жаль, на листівках не зазначався рік видання (за винятком продукції «Хромосвіту» та видавництва Шерер, Набгольц і Кº), і визначити час видання можна лише за штемпелями. Відомі близько ста видавництв, що друкували листівки з видами Києва. Найплідніше працював київський фотограф Дмитро Тимофійович Марков, який видав також багато листівок під загальною назвою «Типи й види України». Його ательє в останні роки містилося на Хрещатику в будинку № 41…Велику серію листівок на теми української історії, архітектури і мистецтва з видами Києва видали спільно київське товариство «Друкар» і коломийське видавництво «Галицька накладня». Поштові листівки видавали Комітет Всеросійської промислової виставки 1913 року, Товариство лікарів-фахівців, Володимирське земляцтво, благодійні товариства, власники промислових підприємств та магазинів з метою реклами своєї діяльності», – зазначається у статті.

Листівки із зображеннями видів Києва, та й інших міст по праву є документальними історичними свідченнями, тим більше, що багатьох об’єктів уже немає насправді. А тим часом вони збереглися саме в поштових картках, і не останню чергу завдяки тому, що видавалися немалими тиражами. Їх охоче колекціонують філокартистки, вони є в музеях і бібліотеках.

До речі, такі листівки ще тривалий час надсилали рідним і друзям мандрівники. І навіть коли фотографія стала доступною всім, відправлення поштових листівок з видами різних місцевостей тривало. То вже зараз на зміну прийшли електронні замінники. І такі листівки стали скоріше сувенірними, а не поштовими. Адже дехто привозить з подорожей саме набір поштових листівок – як спогади…

Поряд з документальною йде і інший тип листівки – художня. Але про це – у наступному матеріалі.

Також Інформатор БІГ повідомляв, що з Києва у 18-му столітті почав курсувати диліжанс як перший «офіційний»  міжміський громадський транспорт. Ним можна було їхати як з комфортом, так і сидячи ззовні на металевій «табуретці».

 Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!

 Інна Косянчук

Фото з відкритих джерел