Екстремальним маршрутом через гори намагаються добратися ухилянти з України до Румунії.
Про це повідомляє Інформатор БІГ з посиланням на ресурс Інформатор-Україна, журналіст якого Ігор Рець пройшов небезпечним маршрутом і розповів, як він його долав та що з того вийшло.
“Стежка ухилянтів веде із Закарпаття до Румунії через Чорногорський масив. Цей маршрут навесні може стати смертельно-небезпечним через екстремальний клімат у горах”, – йдеться у повідомленні. Тим часом її торують відчайдухи…
Туристичний маршрут чомусь став незаконним
Метою Ігоря було – познайомитися зі справжніми ухилянтами та записати їхні розповіді.
“Ці маршрути ніколи не були секретними, вздовж кордону розташована низка популярних у туристів об’єктів, а деякі стежки взагалі проходять вершинами гірського хребта, що розділяє наші країни. Про все це добре знають досвідчені туристи, контрабандисти та прикордонники. А ось автор відео явно відкривав Америку – і для недосвідчених глядачів, і, ймовірно, для себе”, – зазначається у розповіді Ігоря Реця.
Адвокати зауважують, що журналіст упродовж усього маршруту ні разу не порушив закон, адже він ішов, не сходячи з туристичної частини стежки і міг це довести. Однак його затримали прикордонники, намагаючись звинуватити у спробі незаконного перетину кордону.
Біля озера Несамовитого
“Подорож Ігоря закінчилася у ТЦК та СП Хуста, звідки, як вважають ухилянти, одна дорога – до учебки, а потім на фронт. У Хусті кореспондент Інформатора зафіксував численні порушення закону. Підсумком поїздки став докладний звіт про пригоди. Інформатор публікує цей звіт у кількох частинах”, – зауважується у статті.
З чого все почалося
Ігор Рець каже, що у горах легко повірити у містику.
Втім, він у горах – не новачок, хоча попередні рази завжди обирав сприятливий час для походів. Але у цього разу було по іншому. Прогноз погоди різко змінювався – від ясного безвітряного штилю до очікування гроз і злив. Та й кліматична ситуація була екстремальною – з одного боку, з гір ще не зійшов сніговий покрив, а з іншого – сонце вже палило, як не як середина травня.
Ігор усвідомлював те, що за такої погоди стежки можуть трансформуватися у бурхливі потоки, а отже, це в рази уповільнить підйом.
“Я водночас знав, що маю все, щоб вижити. Я все передбачив. Майже все… Задум походу виник після відео, що мені запропонував Youtube. Мешканець Закарпаття зі знанням справи показував на карті туристичних маршрутів знайомі мені лінії. Поступово курсор його миші рухався все далі на південь, доки гірською грядою не досяг румунського кордону. Автор зі знанням справи пояснював: цей шлях можна пройти у легкому взутті, навіть у сандалях. Мовляв, не слід слухати тих, хто радить брати важке спорядження”, – розповідає Ігор.
Тож під час сходження на гору він розраховував зустріти ухилянта. І, якщо він буде у сандалях, ця зустріч, можливо, врятує йому життя.
Ігор планував добратися до високогірного будиночка-колиби для туристів, який, до того ж, є офіційною точкою порятунку ДСНС, і це місце зазначене на туристичних маршрутах.
“Моя підготовка орієнтувалася саме на життя у лісі, а не на перехід через гори. Тому вона категорично не підходить як інструкція для тих, хто вирішив вчинити адмінправопорушення. Точка відправлення у мене починалася зі старту туристичної стежки біля дороги на висоті близько 900 метрів. Загалом я планував подолати 15 кілометрів за світловий день, піднявшись спочатку на висоту 1700, а далі, пройшовши голою вершиною на висоті 1950 метрів близько півтора кілометра, спуститися до місця ночівлі на висоту 1300”, – каже Ігор Рець.
Карта туристичного маршруту
На цьому короткому і мальовничому маршруті він ц зустрічав мандрівників, і бачив сліди їхнього перебування.
На висоті 1300 лежав сніг, і що вище, тим його було більше.
“На снігових шапках теж було безліч слідів туристів чи ухилянтів. Багато де вони свідчили про напружену боротьбу. Щоб подолати сніговий схил, людині потрібно рухатися по діагоналі щодо лінії підйому. Виходять зигзагоподібні стежки-серпантини. Ідучи слідом за туристом, який пройшов тут до мене, я неодмінно провалювався майже через кожний крок”, – веде далі розповідь про свої пригоди журналіст-мандрівник.
Снігова шапка як фільтр від дурнів
Він каже, що кілька разів мало не зірвався зі схилу.
Раз його врятувала ялина, за гілку якої він ухопився. При “спробі” зірватися вдруге виручила трекінгова палиця, яку обов’язково беруть у похід гірські туристи, але яку нерідко ігнорують ухилянти.
“Зриваючись, я вдарив ціпком об сніг, не сподіваючись на диво. Інструмент склався втричі, трохи погнувся, увійшов у сніг по саму рукоятку, але надійно втримав на схилі від падіння. Подумалося, що тут є трохи містики. Снігова шапка на шляху до першого озера – це як фільтр від дурнів. Якщо людина не подбала про очевидне, то гора просто не пускає її далі, на вірну смерть”, – розповідає Ігор.
Контрабанда душ стала бізнесом
Журналіст каже, що до найвищого озера України він добрався неспішною ходою за 3,5 години, рухаючись зі швидкістю приблизно 1,5 кілометра на годину. Він назвав це добрим результатом, адже лрганізатори туристичних походів закладають на подолання цього відтинку шляху 4,5 години у теплий час.
“Час підйому на гору неможливо розраховувати за правилами “плоскоземельців”. 200-метровий підйом можна подолати як за хвилини, так і за години, залежно від обставин. На озері Несамовите я познайомився з родиною, що відпочивала тут… Там я поповнив запаси води та зварив за допомогою системи приготування їжі борщ із субліматів. Їсти зовсім не хотілося. Але я розумів, що підйом сирим зледенілим схилом може обернутися застудою і як слід поїв гарячої їжі та випив чаю”, – каже Ігор.
А ще він побачив збирачів Ісландського моху, навантажених неймовірно великими білими капроновими мішками. Ігор спочатку подумав, що це контрабандисти, та потім звернув увагу, що вони рухалися не до румунського кордону, а навпаки.
До речі, пізніше прикордонники розповіли мандрівникові, що контрабанда сигарет тут зникла – натомість цими ж стежками колишні тютюнові контрабандисти водять ухилянтів.
Але про це Ігор дізнається пізніше, а поки вирішує пройти решту свого маршруту, зробивши ще один привалом – на озері Бребенескул, відокремленому довгим перевалом
від Несамовитого.
“Для цього мені треба було подолати найзначніший на моєму шляху сніговий схил. Я ступив на снігове підніжжя, що шумить струмками, – і знову відчув крижаний вітер, що зовсім недавно підганяв спускалися збирачів моху в спину. Я зрозумів, що це будуть найскладніші 250 метрів моєї подорожі, але помилявся. Найскладніше все ще ховалося десь у віддаленому майбутньому”, – каже Ігор Рець.
Журналіст підніметься по сніговому схилу, згадуючи пораду з гри Doom. Втім, про це ви дізнаєтеся завтра на Інформаторі БІГ.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про те, що альпіністка і волонтерка, жителька Ворзеля Алевтина Ковальчук підкорила Еверест.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інесса Швець
