Учасниця бойових дій, ампуфутболістка та координаторка соціального проекту програми Президента “Активні парки – локації здорової України” в Бучанському районі розповіла про те, як змінилося її життя після фронту.
32-річна Ольга Бенда – ветеранка війни, учасниця бойових дій, амбасадорка Міністерства молоді та спорту України з безбар’єрності, координаторка соціального проекту програми Президента “Активні парки – локації здорової України” в Бучанському районі на Київщині, амбасадорка Міністерства ветеранів України. Входить до складу жіночої національної збірної команди України з ампфутболу, до війни займалась легкою атлетикою. А у 2019-му Бенда подолала дистанцію Марафону морської піхоти Marine Corps Marathon. Вона стала першою українкою – лавреаткою міжнародної премієї імені доктора Райнера Гільдебранда у галузі захисту прав людини.
В липні Ольга стала амбасадоркою Міністерства молоді та спорту України з безбар’єрності. За її словами, таку посаду отримала неспроста, адже займається ампфутболом – спеціальним видом футболу для осіб з ампутованими кінцівками.
«Я – член жіночої національно збірної команди України. До речі, амбасадоркою я є не тільки Мінмолодьспорту, а й Українського ветеранського фонду Міністерства ветеранів України», – розповіла спортсменка.
Каже, що приступивши до виконання обов’язків – побачила, де конкретно треба вирішувати питання безбарʼєрності на Київщині.
«Найперше має бути спеціально облаштований спортивний майданчик для осіб з особливими потребами, адаптивні тренажери, різноманітне інклюзивне устаткування, якісний спортінвентар. Але для мене найважливіше – це бажання людини, щоб вона не ставила бар’єри всередині себе, психологічні, на ментальному рівні. Бо всі бар’єри існують лише у нас в голові!» – наголосила Ольга Бенда.
До того ж 21 серпня вона запрошена провести відкрите тренування з ампфутболу в Козині. Захід проводять ветерани з метою зібрання коштів на протез для побратима. Також в межах заходу будуть представлені адаптивні види спорту з метою випробувати себе в різновидах фізичної активності.
За її словами, в Україні створена жіноча, але дівчат знайти важко.
«ФК «Шахтар». Базується в Щасливому Пристоличної громади Бориспільщини. Тренуються на базі Щасливського навчально-виховного комплексу. До складу команди входять виключно військові, ветерани, поранені. Чи представляють вони саме Київщину? Вони представляють ампфутбол і бажають, щоб цей вид спорту розвивався», – зізнається жінка.
Вона також проводить тренування в «Активних парках». За її словами, тренує переважно діток.
«Так, в нас під час тренувань є різноманітні легкоатлетичні вправи, ігрові види спорту на футбольному полі, заняття на локації «Активні парки» та багато іншого. Окрім фізичної активності в нас і теоретичні заняття – ділюся цікавинками про різні види спорту, як масового, так і вищих досягнень. Розказую про безбар’єрність – що попри всі труднощі і вади здоров’я, спортом можна займатися завжди, обравши для себе підходящий вид фізичної активності, підтримуючи себе в чудовій фізичній формі і ментальному здоров’ї», – додає Ольга.
На питання про те, наскільки важко займатися спортом та фізичною активністю з протезом, наголошує, головне – практика і регулярні тренування.
«Має значення, яка саме ампутація. Чим довшою зберіглася нога, тим легше, тим краще ти можеш контролювати протез. А також це практика, роки тренувань. Гарно ходити, вдало бігати, не переживати, не зважати на думку оточуючих, не звертати увагу на коментарі «в тебе нічого не вийде, навіщо тобі ганьбитися». Мені дуже подобається в цьому плані моя родина, яка відразу знала, що я не здамся і не опущу руки. Сім’я не ставала на перешкоді, а, навпаки, завжди підтримували мене в будь-яких починаннях. Мої рідні знають, що для мене немає нічого неможливого, бо просто вірять в мене», – розповіла спортсменка.
Зараз Ольга живе в Білогорській громаді, але сама родом з Вінниці. В 24 роки підписала контракт і пішла служити. Пішла на війну в 2016-му, але вже за рік отримала поранення. Після ампутації ноги ще рік послужила у воєнкоматі, на протезі, та зрештою звільнилася.
«Зі своїм другим чоловіком я познайомилася саме на фронті, який після поранення залишився зі мною. Але з січня 2023-го Олексій вважається зниклим безвісті… Зник в Кліщіївці під Бахумтом. Але попри все я чекаю на нього. В мене тату з його іменем. В нас з Олексієм спільний син Марк, йому майже чотири роки. А старшому Дмитрику вже десять», – резюмувала Ольга Бенда.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про те, що життя захисника України Івана Цапенка трагічно обірвалося у день народження його сина.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Анастасія Діденко
