Серед дивних, і навіть таємничих об’єктів у столиці є «метро», яке насправді мало б стати підводною залізницею, але так і залишилось недобудованим.
Про це повідомляє Інформатор БІГ із посиланням на РБК-Україна.
Зазначається, що будівництво секретного тунелю, який мав з’єднати обидва береги Дніпра та забезпечити постачання продуктів, якщо б під час війни були б знищені мости, ініціював Йосип Сталін.
Втім, інші джерела дають дещо іншу інформацію – про те, що продовольство було не єдиним потенційним вантажем для залізниці. Тунель будували таким чином, щоб підводна залізниця могла перевозити навіть танки.
Цей тунель мав неофіційну назву «Сталінське метро». Однак фахівці вживали інший термін – кесон, що, власне, й означало спеціальну інженерну конструкцію для підводних або підземних робіт.
1938-й: будівництво вже тунелю розпочали
Сам об’єкт, офіційна назва якого була «Будівництво № 1 НКШС», ще називали під русловою залізницею Києва. У 1935-1936 роках було розроблено проект, за яким Північний тунель будували на Оболоні, а Південний – на Жуковому острові. — Осокорки).
«Бетонну конструкцію (кесон) почали будувати у 1936 році, коли СРСР готувався до війни. Кесон повинен поміщатись під воду або під ґрунт на велику глибину, щоб утворити підземну камеру. Спершу так і планувалося. До речі, до будівництва залучили засуджених до смертної кари, військових та співробітників КДБ. Багато хто з них тут загинув, а тіла навіть не прибирали. Мешканці Києва кажуть, що у тунелі досі чути голоси робітників, які тут загинули». – йдеться у статті.
Однак оскільки об’єкт був секретним, то не все про нього й відомо. Хіба що те, що працювали на будівництві «метро» понад 12 тисяч людей, і що навіть була облаштована спеціальна локація неподалік, на якій будівельники жили.
«Перший тунель починався у Пирогово, проходив під Жуковим островом (нині острів Водників), під селом Осокорки та закінчувався у Бортничах. За проектом він має бути 6,5 кілометра. Але на той час збудували лише один кілометр. Друга підземна траса мала початися неподалік сьогоднішньої станції метро “Почайна”, пройти до урочища Наталка, потім під Дніпром на Труханів острів, до Десенки і вийти на Вигурівщину. Але будівництво так і не розпочалося, усе перекинули на військові ресурси». – зауважується у статті.
Також відомо, що у 1941 році було виконано 10% робіт, зокрема, у районі залізничного вокзалу зведена електростанція для живлення електрикою тунелів, яка, до речі, досі є діючою. А також – збудували фрагменти ділянок тунелів під Дніпром.
Однак продовженню будівництва завадила війна, тоді було наказано будівництво законсервувати.
1960-і: на будівництві вже “поставили хрест”.
«Після звільнення Києва у 1944 році будівництво відновили, але воно вже не було таким масштабним, як раніше. Остаточно його припинили 1949-го, вважали недоцільним», – розповідає РБК-Україна.
Таємничі тунелі досі приваблюють тих, хто цікавиться такими об’єктами. Звісно, тунелі потенційно могли б бути туристичними об’єктами, але, вочевидь, це зробити непросто.
Хоча реставрувати один з тунелів – в урочищі Наталка – намагалися, починаючи з 2020 року, аби обладнати тим чи ресторан, чи якийсь концертний зал.
Раніше Інформатор БІГ повідомляв, що з Києва у 18-му столітті почав курсувати диліжанс як перший «офіційний» міжміський громадський транспорт. Ним можна було їхати як з комфортом, так і сидячи ззовні на металевій «табуретці».
Також Інформатор БІГ повідомляв, що однією з упізнаваних пам’яток і візитівок Києва є пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому, який був урочисто відкритий на Софійській площі столиці у цей день, 11 (23 липня) 1888 року.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інесса Швець
Фото з сайту РБК-Україна
