Якщо ви побачите на Десні нібито серйозних дядьків, які виколупують з дна річки затопленого старезного човна, то не спішіть записувати їх у диваки. Може, це історики або археологи, які добувають артефакт для музейної експозиції чи подальших досліджень.
Інформатор БІГ дізнався, що саме так знаходили експонати на Вишгородщині для експозиції човнів-довбанок і плоскодонок, яку нині можна побачити в музеї давньоруського гончарства КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник».
Придесення – багатий край для риболовів. Зараз, можливо, трохи менше водних ресурсів, а до будівництва Київської ГЕС, розповідають старожили, річка щедро ділилася з людьми рибою. А де рибальство – там, звісно, і човнярство, і самі човни. На лівобережжі Вишгородщини ще кілька десятиліть тому найпопулярнішим «водним транспортом» були човни за древніми технологіями – довбанки. Нерідко рибалки виготовляли їх власноруч, і такий транспорт був практично в кожній садибі.
Трохи поменшало їх під час битви за Дніпро у 1943 році – практично всі такі човни були знищені, притому, як розповідали місцеві жителі, вилучала їх радянська сторона – щоб, мовляв, ними не зміг скористатись ворог.
Експозиція у Вишгородському музеї давньоруського гончарства
Тому цілий культурний пласт виробництва човнів-довбанок практично втрачений. Пізніше довбанок вже виготовляли менше – на зміну їм прийшли традиційні плоскодонки, а зараз у фаворі в рибалок – звичні нам надувні човни.
Тож кожен човен для музейчиків – справжня знахідка і справжня радість, адже це – джерело для подальших досліджень, унікальні речі, за якими можна вивчати тодішні господарські традиції.
У Вишгородському музеї давньоруського гончарства почали формувати експозицію давніх човнів із 2018 року. Першу довбанку придбали у жителя Новосілок Руслана Стукача, але цей транспорт із солідним «пробігом»: довбанку виготовив ще дід пана Руслана. Дослідники кажуть, що її цінність доброму збереженні. До речі, музей «перехопив» артефакт – цей човен хотіла придбати кіностудія імені Довженка, але завдяки щасливому випадку він тепер знаходиться в музеї і доступний всім для огляду. Меценатом стала директор ВІКЗ Влада Литовченко.
Ще два музейні експонати виготовлені в середині минулого століття. Їх дістали музейники із дна старого русла Десни, і це саме про той випадок, коли серйозні дядьки тягнуть із дна річки дерево… Оскільки човни довго були у воді, вони не в такому доброму стані, як перший, на жаль, час робить своє.
Одна із довбанок, яку дістали з дна Десни, належала літньому жителю Пірново Віктору Івановичу (прізвище чоловік відмовився називати), який розповів, що її зробив у 1952 році його прадід, а Віктор Іванович, тоді семирічний хлопець, допомагав. Потім він на цій довбанці рибалив. І хоч самі по собі довбанки досить міцні, буває, що й століття переживають, але саме ця від часу зносилась.
Довбанки, витягнуті з дна Десни у 2018 році
Інший човен свого часу був подарований прадідом 18-річному жителю Пірново Андрію, а тепер він займає місце у музейній експозиції, тож можна дізнатися, як виглядали довбанки «фірмового» стилю Київського Полісся.
Втім, у декого на Лівобережжі Вишгородщини ще залишились старі довбанки, і до війни на них рибалили. Так, Андрію з Пірново прадід подарував не одну, а дві довбанки. Одна з них нині у Музеї давньоруського гончарства, а на другій Андрій із задоволенням рибалив. І коли музейники запитували його про цю, другу довбанку, сказав, що нікому її не подарує і навіть не продасть. Хоча, звісно, традиція довбанок відходить у минуле, навіть дивно, як вони залишились у робочому стані на невеликій території…
А це унікальна довбанка, знайдена у 2017 році на Волині. Її датують приблизно ХІІІ століттям.
Та човни потрібні були не лише для рибальства. Свого часу на Десні були настільки потужні повені, що заливало всі вулиці-дороги, по суті, човни на певний час ставали єдиним доступним транспортом.
До речі, експозиція у музеї Вишгорода не обмежується лише човнами. Тут є й інші речі, якими послуговувались рибалки, отже, можна скласти уявлення про рибальську традицію на Подесенні і Подніпров’ї.
І є перспектива, що незабаром тут з’явиться ще один експонат. Адже нещодавно на березі Десни житель села Новосілки Юрій знайшов вимиті річковими водами дерев’яні конструкції і повідомив про знахідку співробітників ВІКЗ. Вони припустили, що це пастка для запірного вилову риби у згорнутому вигляді. Втім, подальша доля знахідки вирішуватиметься після відповідних досліджень, а поки що її законсервовано.
Цікаво, що коли після підриву російськими військовими Каховської ГЕС почав відкриватися ґрунт на місці колишнього водосховища, виявилось, що тут є неабиякі скарби для археологів. “Біля острова Хортиця, де вода також відступила, нещодавно знайшли стародавній човен-довбанку довжиною майже 7 метрів. За станом збереженості деревини експерти припускають, що вік човна може сягати 500 років”, – зазначає Радіо Свобода.
Довбанка, знайдена на Хортиці
Раніше Інформатор БІГ повідомляв, що спорудження однієї з упізнаваних пам’яток і візитівок Києва – пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому, на Софійській площі – супроводжувалось різноманітними перипетіями, і навіть скандалами.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інесса Швець
Фото автора та з відкритих джерел
