Хасиди. Мавзолеї на Київщині

Вересень – час паломників-хасидів в Україну для святкування Рош-га-Шана – іудейського нового року. Традиційно хасиди їхали до Умані. Та на Київщині  також є мавзолей ще одного цадика, засновника однієї з хасидських династій – Менахема Нахума Тверського.

Згідно з іудейським календарем, наближається 5784 рік «від створення світу». У 2023 році Рош-га-Шана починається 15 вересня, але немало іудеїв приїжджало раніше, аби підготуватися до свята. Зазвичай вони їхали у місто Умань на Черкащині, аби зустріти свято на могилі равина Нахмана Бреславского, або, як його ще називають, цадика (перекладається як праведний, благочестивий) Нахмана. Та на Київщині свого часу також існувала династія хасидських равинів, і навіть є кілька їхніх усипальниць. Хто ці люди і де зараз їхні нащадки?
Сьогодні, напередодні іудейського нового року, спеціально для Інформатора БІГ ми розкажемо дещо цікаве про хасидів на Київщині, про що дізналися, вивчаючи різні джерела.

Хасидські традиції з українськими коренями

На думку українського філософа, письменника і  публіциста Петра Кралюка, поширений серед євреїв  хасидизм має українські корені. «Загалом хасидизм став реакцією на правовірний юдаїзм (рабинізм), для якого притаманні були формалізм і схоластичність. Хасидизм віддавав перевагу простій та щиросердечній вірі, святості в буденному житті. Це був такий собі анархічний бунт проти заформалізованості в релігії», – зазначає дослідник.

Загалом же витоки хасидської традиції на території сучасної України і Польщі простежуються від XVII – ХІХ століть у різних регіонах України, свого часу  сформувалась низка династій. На Київському Поліссі була відомою династія хасидів Тверських, і залишилась могила-мавзолей засновника династії Менахема Нахума Тверського. Цей мавзолей знаходиться  у Чорнобилі. З огляду на те, що це все ж зона відчуження, кількість хасидів, які приїздять сюди, не така велика. І все ж вони є.

Учасники дослідницької етнографічної експедиції «Чорнобиль: перервана традиція», у якій я брала участь у 2021 році, під час огляду мавзолею побачили невелику групу чоловіків у відповідному одязі, які приїхали вклонитися могилі цадика. Мавзолей засновника династії нині – практично у такому ж стані, як усе в Чорнобилі – активний наступ рослинності на будь-які споруди дає свої результати, і все ж  усипальницю знайти неважко.

Директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко, коментуючи отримані у межах діяльності експедиції відомості про релігійне життя Чорнобиля до радянських часів, звернула увагу, що тут було немало єврейських культових споруд.

«У першій половині XIX століття у місті було три православні церкви: Іллінська, Миколаївська і Богородицька. Ці храми до нас не дійшли. Ще ми знаємо, що у 1660 році в місті було засновано домініканський монастир, у 1757 році у Чорнобилі був зведений дерев’яний римо-католицький костел Успіння Богородиці. Також до встановлення радянської влади у чорнобилі було 5 синагог, які згодом використовувались за іншим призначенням. У них облаштували військкомат, суд, клуб, школу. Така кількість синагог була пов’язана з тим, що у Чорнобилі жило немало євреїв. Серед них найвідоміша – династія рабинів Тверських, засновник якої – Менахем Нахум Тверський – поселився у Чорнобилі між 1777 і 1780 роками», – зазначила Влада Литовченко.

Династія Тверських

У джерелах, які описують історію хасидизму на Чорнобильщині та історію власне цієї династії, зазначається, що Чорнобильські (Тверські) хасиди виникли у XVIII столітті на території сучасної Київської області і внесли досить потужний вклад в хасидський рух.

Так, засновник династії рабинів Тверських був учнем засновника хасидизму Бааль Шем Това і Дов-Бера із Межиріча. Менахем Нахум Тверський написав книгу «Me’or Einayim» (Світло очей), яка не лише була популярна серед хасидів, а й стала однією з основних праць хасидського руху.

Після Менахема Нахума Тверського Чорнобильську династію продовжив його син цадик Мордехай із Чорнобиля, відомий як Чорнобильський магід (єврейський релігійний проповідник), якого також вважают великим праведником. Його проповіді та бесіди було опубліковано в книзі «Likutei Torah».

У Мордехая з Чорнобиля було восьмеро синів, які всі стали рабинами в різних містечках на території сучасної України. Тверські жили в Чорнобилі приблизно півтора століття, і титул цадика переходив від батька до сина.

Мордехая Чорнобильського поховали неподалік Білогородки

Похований Мордехай Чорнобильський у Бучанському районі, нині це село Гнатівка, назва якого на ідіш звучить як Анатевка, неподалік Білогородки.

«Євреї бачили над головою раббі “вогняну корону святості”. Він був похований в 1837 році посеред поля на схід від Києва. У 2015 році біля могили Мордехая Чорнобильського було побудовано селище для розміщення єврейських біженців зі Східної України, який отримав назву Анатевка. Фактично він знаходиться в межах села Гнатівка», – зазначає джерело.

До речі, у 2017 році усипальниця Мордехая Чорнобильського зазнала нападу вандалів.

«У ніч на 4 червня в селі Гнатівка під Києвом пошкодили склеп єврейського праведника Мордехая Чорнобильського. Тоді Головний рабин Києва та України Моше Реувен Асман заявив, що інцидент в Гнатівці став черговим “в серії нападів і осквернення єврейських могил, культових споруд і пам’ятників жертвам Голокосту в Україні”. Він закликав уряд і правоохоронні органи забезпечити охорону єврейських об’єктів. “На жаль, ця сумна тенденція особливо посилилася в останні місяці, що викликає тривогу серед українських євреїв. Закликаю уряд і правоохоронні органи України вжити додаткових заходів щодо забезпечення безпеки єврейських об’єктів “, – йдеться в заяві», – повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

Чорнобильська громада в Ізраїлі

До речі, до Чорнобильської династії, крім власне чорнобильських, входили також рабини з інших регіонів нинішньої України. Черкас, Тального, Макарова, Сквири, Малина, Горностайполя та низки інших населених пунктів.

Чорнобильська хасидська династія пережила Холокост, хоча немало її представників загинуло під час другої Світової війни.

Нині також існують прямі нащадки і послідовники династії. В Ізраїлі це такі громади, як  Чорнобиль, Рахмастрівка, Тольна. За даними 2016 року,  рід рабинів Тверських у різних країнах світу налічує понад 50 тисяч нащадків.

За словами одного з нащадків династії, Іцхака Тверскі, який нині живе у Нью-Йорку і який зібрав чималий архів документів про свою родину,  Менахем Нахум був популярним проповідником. Тож чорнобильська громада запросила його до себе, щоб він став місцевим рабином. «Місцеві люди вважали його фантастичним проповідником і святою людиною. Він поселився в Чорнобилі десь між 1777 і 1780 роком. Підтвердження цьому ми знайшли в даних перепису 1795 року, де також зазначено, що його син Мордехай жив з ним по-сусідству», – каже Іцхак Тверскі.

За словами українського історика, дослідника хасидизму, викладача Києво-Могилянської академії Ігоря Турова, у кінці ХІХ століття у Чорнобилі з майже 11 тисяч жителів дві третини становили євреї.

Чим займалися євреї в Україні

«Українські етнічні території на той час посідають друге за кількістю єврейського населення місце у світі. По всьому Правобережжю розкинулися єврейські містечка, оскільки за законами царської Росії євреям жити у великих містах забороняли. Українські селяни, які становили меншість у містечку, або жили у навколишніх селах, привозили до містечка на ринок свою сільськогосподарську продукцію, а в євреїв купували ремісницькі вироби. Містечка були схожі між собою», зазначає дослідник у коментарі Радіо Свобода.

Також історик розповідає про те, якими видами діяльності займалися євреї в Україні. «Єврейське містечко – зазвичай це невелике поселення, де була центральна ринкова площа, там розташовувалася церква та синагога. І навколо було поселення, яке за устроєм принципово не відрізнялося від села. Відрізнялося лише тим, що його мешканці займалися ремеслом та торгівлею. Більшість послуг ремісників давали саме євреї – це були, ковалі, молочники, кравці, шевці», – звертає увагу Ігор Туров.

Маршрут №24 – «Єврейський історичний».

Чорнобиль з кінця XVII і до початку ХХ століття вважався одним з найбільших центрів хасидизму, і до міста приїжджали хасиди із всієї Польщі й України. У 1920 році, під час Громадянської війни, династія тверських цадиків виїхала з Чорнобиля. Залишилась лише могила цадика-засновника тверської династії Менахума Нахума (рік смерті – 1798). І хтозна, можливо, якби не Чорнобильська трагедія, то й вона, як і усипальниця рабі Нахмана могла б також бути місцем масового паломництва хасидів.

Оскільки євреї цікавляться місцями, де проживала непересічна династія равинів, до самого повномасштабного вторгнення рф в Україну, коли зона відчуження була популярним туристичним місцем,організатори  чорнобильського туризму включили в програму турів відповідний напрямок. Так, у 2020 році було затверджено офіційний маршрут №24 «Єврейський історичний». Про це йдеться на ресурсах ДАЗВ. Маршрут містив п’ять локацій, важливих для паломників-хасидів.

Після в’їзду у місто Чорнобиль, по вулицях Радянській та Карла Лібкнехта (варто звернути увагу, що в Чорнобилі декомунізація не проводилась, все залишили, як було, як нагадування про радянський тоталітаризм) туристи прямували до вулиці Червоноармійської, 17, де поруч з колишньою школою знаходяться усипальниці святих хасидської віри. Потім паломники могли оглянути колишню синагогу, в якій у радянські часи було розташовано військкомат.

Далі на вулиці Радянській –  діючий Будинок культури, колись – єврейський кагал. Після огляду синагоги туристи відвідували старе єврейське кладовище, де розташовано пам’ятний знак на місці розстрілу єврейського населення у 1941 році.

Звісно, нині про жоден туризм чи паломницьке відвідання зони відчуження не йдеться – після того, як почалась велика війна і росіяни вдерлися до Чорнобиля, туризм став на паузу…

Це цікаво

До речі, на території нинішнього Вишгородського району не лише у Чорнобилі упродовж століть єврейське населення становило більшість. Зокрема, нині виключене з облікових даних (після аварії на ЧАЕС) селище Поліське також було одним з найбільших іудейських центрів на теренах сучасної України. Населений пункт зафіксований у документах 1415 року як  Хабне за записом про грошові та медові данини в Київ митрополичої вотчини.

До другої світової тут була велика єврейська громада, діяло  кілька синагог. Про євреїв цього населеного пункту розповідається в написаному в 1905 році оповіданні Шолом-Алейхема «Хабне», яке містить жартівливу пересторогу: «… а коли їду до Хабного — не везу з собою грошей, а коли везу гроші — не затримуюсь там на суботу, а коли затримуюсь на суботу… то вже знаю, що мені робити…»

 До того ж, Хабне було одним з центрів антирадянського опору на Поліссі. У роки радянської влади у Хабному все змінилось аж до назви – у 1930-ті роки селище перейменували в Кагановичі Перші (на честь вихідця з цих місць – радянського діяча і соратника Лазаря Кагановича, який відомий як один з організаторів Голодомору в Україні). Синагоги також змінили своє призначення – у них розміщувалися  школа й військкомат.

Сліди єврейських громад на Вишгородщині можна знайти і в Димері. За переписом 1897 року, тут проживало 984 єврея, а це – майже 30% населення. Поряд з Димером була розташована єврейська сільськогосподарська колонія Рикунь. Також тут знаходилась двоповерхова синагога.

Є версія, що у Димері у 1884 році  народився Луїс Барт Майєр (Лазар Меїр) – «батько Оскара» – засновник головної кіно премії та голівудської кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer. І хоч джерела називають його місцем народження Мінськ, є припущення, що ці дані були змінені після того, як родина вятувалася від єврейських погромів.

Як зазначає ресурс «Що у Фастові», у цьому місті на Єврейському кладовищі похований ще один відомий цадик – духовний провідник євреїв-хасидів Авраам а-Малах (1741 – 1777).  «Авраам Малах був сином та учнем одного із засновників хасидського руху ребе Дов-Бера Межирічського. Він вів подвижницьке життя, жив відлюдником і присвятив себе вивченню кабали (містичного вчення в юдаїзмі). День і ніч він проводив у своїй кімнаті, занурений у вивчення потаємних розділів Тори та споглядання. Відзначаючи особливу духовну чистоту та цілісність, досягнуті Авраамом, хасиди називали його Малахом (Ангелом). В основі хасидського руху він вбачав принцип любові до Бога, подвижницьке, аскетичне життя і нарікав на грубу матеріалізацію хасидського руху. Після смерті свого батька Малах став проповідником у Фастові, де він жив у строгій самотності, де зрештою і помер 1777 року», – йдеться у повідомленні.

 Інна Косянчук

Фото автора та з відкритих джерел