У релігійних традиціях є таке поняття: дух Різдва. З одного боку, це уособлення містичної сутності, а з іншого – це настроєве поняття, тобто сприйняття і прийняття цього свята, налаштованість на його хвилю. І, вочевидь, щоб це налаштування було швидшим і глибшим, у побут увійшли різноманітні традиції, обряди і символи, що супроводжують свято.
Упродовж десятиліть радянської влади культивуватись такі символи, як новорічна ялинка, Дід Мороз, Снігуронька, які, звісно, до Різдва стосунку не мали. А тим часом, як дізнався Інформатор БІГ, народна різдвяна традиція має глибокі корені, історію яких, за давниною виникнення, відстежити уже неможливо. Адже ціла низка їх бере початок ще в дохристиянські часи, коли, за твердженнями низки дослідників, свято називалось не Різдво, а Родзво (рід звати). До того ж, деякі з них зазнали такої трансформації, що вже тільки здогадуватися доводиться, що ж було на самому початку. І все ж є символи і обереги, які створюють той самий дух Різдва, відчуття свята.
Дідух в хату – біда з хати
Одним з головним символів Різдва є дідух як оберіг роду, символ врожаю, добробуту. Його традиція сягає дохристиянських часів, коли люди вірили, що хата стає оселею для усіх душ роду, коли на покуті стоїть дідух як символ зв’язку поколінь, плодючості, добробуту та оберіг спокою та гармонії у домі. «Дідух в хату – біда з хати» – казали наші предки, заносячи снопа на почесне місце. І якщо дідух стоїть на покуті – дух Різдва відчувається особливо.
Традиційний дідух
З чого виготовляють дідуха? Традиційно це має бути зернова культура – пшениця, жито, овес… Але у різних місцевостях – різні підходи. В одних дідуха роблять з першого, зажинкового снопа, в інших – із завершального. Та це мав бути лише один вид збіжжя.
Адже зазвичай після Різдвяних свят дідуха спалювали, попередньо обмолотивши. Це було сигналом до того, що зима закінчується і скоро настануть роботи в полі. А ще – що душам предків, які прийшли на Різдвяні гостини, час повертатися на небо.
Обмолочене зерно першим кидають у землю під час засіву. Тож і вигляд дідуха може істотно відрізнятися, залежно від регіональних чи родинних традицій. Так, в одних місцевостях дідуха щедро прикрашають квітами, травами і навіть маківками. В інших – Різдвяний сніп можна прикрасити лише стрічками: окрім власне збіжжя, там не повинно бути більше ніяких рослин, щоб не було «чужого» зерна під час обмолочування, бо ж його можуть не помітити і вкинути весною в ріллю.
Сучасний декоративний дідух
Нині ж можна знайти дуже багато дідухів, які дуже красиві, багато декоровані, звісно, для сучасних свят підходять, але наші предки могли б їх розкритикувати. Втім, таких дідухів не молотити, і землю цим зерном не засівати. То – для оздоби помешкання.
Солом’яний «павук» – символ Всесвіту
У дохристиянських космогонічних уявленнях побутував образ космосу-всесвіту у вигляді «павука», що «снує» світ. Чи не про нього співається у давній колядці (див. нижче)?
«Згідно з міфом, колись із неба спустився павук і заснував гніздо, у яке впав камінчик завбільшки з перлину. Відтак він розрісся до небесних просторів, і на ньому постала земля. Ця ідея мало поширена в українських колядках, але є ґрунтовною в українському світогляді, та є, напевне, ще давнішою, ніж інші колядки про початок світу», зазначають етнологи Валерій Войтович та Ксенофонт Сосенко.
Солом”яний “павук”
Тож «павук» також став одним з різдвяних символів, щоправда, не скрізь він залишався таким надовго. А ось у західних областях України та на Київщині він довгий час зберігався в різдвяній атрибутиці. Виготовляли «павуків» із соломи, і це досить копітка справа. Адже відразу навіть неможливо зрозуміти, як це робиться. У місцях з’єднання соломинок чіпляли паперові квіти, свічки тощо. Дослідники називають «павуків», побудованих на поєднанні множини однакових модулів, одними із найдавніших і найзагадковіших витворів із соломки. Чіткої форми таких павуків немає. Головне – щоб їхні деталі були гармонійно поєднані.
На Різдво «павука» підвішували в хаті до сволока.
«…на Київщині побачили над образами маленького павучка, із соломи зробленого, прикрашеного папірцями від цукерків. Та бабуся вже не пам’ятала, для чого ця прикраса, а тільки використовує його, бо так робили її батьки. Це вже тільки прикраса. Вона вже такої символіки не має. Вже говорячи сучасною мовою, я собі так інтерпретую, що це своєрідний гармонізатор простору, який вбирав негативи», розповіла співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Тетяна Пошивайло.
За її словами, все ж у народі досі збереглися деякі повір’я, пов’язані з «павуком». Зокрема, якщо людина хвора, або ж коли жінка не вагітніє, то треба постояти під «павуком». Люди вірили, що «павуки» вбирають негативну енергетику і після Різдвяних свят їх спалювали.
Вважалось, що такий “павук” гармонізує простір
Втім, образ павука як Різдвяного символа, є і в християнській атрибутиці. За легендою, павук «заснував» вхід до печери, де заховалась Божа Мати із новонародженим Ісусом від Іродових воїнів, аби ті не знайшли Святе сімейство.
Космогонічні колядки
Нематеріальні символи Різдва – колядки, чудово роблять дух Різдва насиченішим. За даними дослідників, у дохристиянські часи колядки виконували на честь язичницького бога Коляди.
Найдавнішою не втраченою колядкою називають «Ой, як же було ізпрежди віка» – космогонічну обрядову пісню, яка нагадувала про історію створення світу у тодішніх уявленнях. А саме – про створення світу двома голубами, що, сидячи на світовому дереві, пірнають на дно моря і дістають звідти все необхідне для створення землі.
Були й варіації на тему давньої космогонії, зокрема, головними деміургами виступали брати, які, власне, й заснували світ. Текст давньої колядки викладений на ресурсі «Українські пісні».
«Ой як то було з Початку Світа
Приспів: Боже Наш!
Ой як не було Святої Землі
Ой но на Морі Павутиноньки
Ой там Братоньки Радоньку радять
Як би нам Брате Світ обснувати
Пустися Брате в Глубокі Води
Тогди ми Брате Світ обснуємо
Світ обснуємо і наситимо
Світ наситимо і наповнимо
А за тим Словом бувай ти здоров Боже Наш!
Бувай ти здоров Господареньку Боже Наш!».
А пізніше відбулися зміни, навіяні християнськими традиціями. Там були різні варіанти – птахів-деміургів змінили янголи, а далі – заступили святі апостоли Петро і Павло, або Петро і Бог.
Отже, з появою християнства трансформувалися старі колядки, або з’явились нові – на честь Сина Божого.
Найпопулярніші українські колядки та щедрівки – «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Нова радість стала, яка не бувала», «Бог предвічний», «По всьому світі стала новина» та інші.
А першість у популярності Різдвяних пісень має «Щедрик, щедрик, щедрівочка» в обробці видатного українського композитора Миколи Леонтовича. Вочевидь, це також відголос дохристиянських щедрівок, а слова про ластівочку, яка прилетіла і стала закликати господаря подивитись на свою худобу, може сягати ще тих часів, коли новоліття відзначали не зимою і навіть не восени, а весною, у час, коли оживала природа і починалися активні сільськогосподарські роботи.
Вперше «Щедрик» Леонтовича прозвучав на 25 грудня 1916 р. на урочистому Різдвяному вечорі «Щедрик» у стінах Київського університету імені Св. Володимира у виконанні студентської хорової капели університету. Диригував капелою сам Микола Леонтович. Через деякий час Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця під час турне по Європі та Америці виконувала «Щедрика» у різних країнах, принісши йому світову славу.
Притому це була така потужна слава, що інші композитори почали аранжувати мелодію. Нині «Щедрик» – найпопулярніша на планеті щедрівка.
У 1936 році над «Щедриком» попрацював американський композитор українського походження Петер Вільговський, і його варіант нині відомий як Carol of the bells – пісня звучала, в тому числі, у фільмі «Один вдома».
Раніше Інформатор БІГ розповідав, що Святий вечір – час, пов’язаний з низкою традицій, у тому числі кулінарно-обрядових. У кожній країні ці традиції свої, втім, з часом і з взаємопроникненням етнокультурних мотивів зазнають трансформації.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інна Косянчук
Фото з відкритих інтернет-джерел
