Відомо, що масштабне хрещення Русі відбулося за Володимира Великого, власне, ним і ініційоване. Але ж князь Володимир – державець і політик, а не священник. Хто ж проводив обряди хрещення на Русі?
Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве про витоки хрещення Русі, про що я дізналася, вивчаючи різні джерела. І сьогоднішній день для цього обрала не випадково: 28 червня Православна церква вшановує пам’ять святителя Михаїла – першого митрополита Київського і всієї Русі, чудотворця.
Одне із зображень митрополита Михаїла
На питання – коли почалась християнізація Русі і відмова від язичницького багатобожжя, більшість, вочевидь, скаже: з часів Володимира Великого, названого Хреститителем або Святителем.
Від Аскольда до Володимира
Насправді ж спроби запровадити християнство на державному рівні Русі були й раніше, хоча скромні і несміливі. Згадаймо хоча б знамениту бабусю Володимира Святославича – княгиню Ольгу, яка прийняла хрещення в Константинополі у 955 році. Можливо, у неї й вийшло б поступово християнізувати Русь, повівши людей за своїм прикладом, але її син Святослав виявився палким прихильником язичництва, і захищав споконвічну віру. А ось онук Ольги Володимир повернув на бабусину релігійну стежку.
Втім, і не Ольга була першою правителькою, яка прийняла християнство.
А князь Аскольд, якого називають прямим нащадком князя Кия, який, як і Ольга, охрестився у Константинополі приблизно у 867 році під час свого завойовницького походу і отримав у хрещенні ім’я Микола. До речі, і незвичний храм-ротонда на Аскольдовій могилі носить ім’я Святого Миколи. Зараз – Миколи Мирілікійського, але дехто з дослідників зауважує, що з самого початку він будувався на честь Миколи-Аскольда.
Існує припущення, що коли боярин Олег (пізніше названий князем Олегом Віщим) разом з малолітнім князем Ігорем прибули до Києва, убили Аскольда і Діра і захопили владу, то це вбивство і загарбання влади сталось, власне, через зраду киян-язичників, які не хотіли бачити на престолі князя-християнина… Втім, це з розряду припущень.
А ось на що звернули увагу дослідники – то це на джерела, які вказують на те, що активна християнізація Києва почалася саме при Аскольді.
«Найцікавіше, що закордонні джерела тієї епохи все-таки згадують про офіційну християнізацію Київської землі. Але вони одностайно відносять цю подію… до 860-х років, до часів київського кагана Аскольда», – зазначає Релігійно-інформаційна служба України.
Тут ми трошки потримаємо інтригу: про Аскольда, його походи та перше хрещення Русі розкажемо 15 липня. Запрошуємо у цей день на наш блог!
Навіщо «змінили богів»?
А поки-що – варто звернути увагу на те, що саме Володимир у 988 році завершив процес християнізації Руського князівства. Навіщо було «змінювати богів»?
Причини, вочевидь, варто шукати в політичній царині. Володимир теж не відразу прийшов до християнської віри: почав з реформування язичницького пантеону, але згодом все ж обрав християнство, яке на той час активно поширювалося Європою як офіційна релігія.
«…Володимиру, як князю, необхідно було встановити зв’язки з іншими країнами, зокрема з Європою. Справа в тому, що в ті часи язичництво не віталося багатьма країнами, які мали своєю релігією християнство. Язичництво було причиною відчуження і ворожості, бо воно вважалося відгомоном варварства. Таким чином, головним завданням було подолати породжені місцевими язичницькими віруваннями настрої замкнутості й відокремленості від інших земель. А той факт, що з прийняттям християнства Візантія не здійснила політичне опанування Русі, а навпаки, відкрила новій християнізованій спільноті зв’язки з далекими і близькими сусідами, слід уважати одним з найпозитивніших наслідків акту хрещення Русі», – йшлося під час ІІ Всеукраїнської конференції «Українська культура: вчора, сьогодні, завжди».
До того, ж саме приналежність до християнської віри відкривала перед особами князівського роду двері «шлюбної дипломатії», бо на той час нерідко саме через шлюби зміцнювались відносини між державами. От і Володимир домігся заручин із візантійською принцесою Анною, а був би язичником – йому б відмовили.
Хрещення князя Володимира (у хрещенні Василя) відбулося в Корсуні (нині Херсонес, Крим). Як зазначається в Радзивилівському літописі, обряд проводив корсунський єпископ. Зазвичай такі події у християнському світі супроводжуються якимись значними пожертвами, спрямованими на духовну сферу. От і Володимир збудував у Херсонесі церкву на честь святого Василя.
Хрещення Володимира Святославича. Радзивилівський літопис
Уже в Києві князь охрестив своїх синів і підданих. За легендами, до хрещення Володимир мав «гарем» з майже 300 наложниць, від яких відмовився, прийнявши християнство. А ще – наказав знищити язичницькі жертовники та ідолів.
Про саме місце хрещення 12 княжичів – синів Володимира, і Киян є багато версій, з яких нині на перший план виходить та, що масове хрещення відбулося на притоці Дніпра – Почайні, а княжичів хрестили у Хрещатому струмку.
Хто він – владика Михаїл?
За твердженням релігійних джерел, Владика Михаїл, який разом із ще шістьма священниками прибув до Києва, аби допомогти навертати Русь до Христа, за Йоакимівським літописом – родом із Сирії. За іншими літописними даними, є версії про його болгарське або сербське походження. До Києва він відправився за наказом Патріарха Константинопольського Миколи Хризоверга.
«…він прибув із Корсуня разом з іншими священнослужителями до князя Володимира, який незадовго до цього прийняв Хрещення», – пише джерело.
Православна церква називає його першим митрополитом Русі, чомусь оминаючи Фотія, який був при Аскольді, але, можливо, Фотій не мав митрополичого сану.
А Михаїл, за низкою джерел, охрестив синів Володимира Великого, а також київську знать, інші ж священники здійснювали також масові обряди в інших куточках Русі.
Втім, дехто з дослідників зауважує, що у першоджерелах немає згадок про те, як звали митрополита, який стояв поруч із князем, дехто називає й інше ім’я – Ларіон. Тим часом православна церква вшановує саме Михаїла. І наводить багато фактів з його життя, які навряд чи можуть бути вигаданими.
«За декілька років служіння митрополита Київського в містах і селах було побудовано велику кількість храмів і засновано декілька монастирів. Літопис оповідає, що у ці роки «віра православна розквітла і засяяла, як сонце». Одна з головних турбот святого князя Володимира і святителя Михаїла полягала у влаштуванні шкіл. В тому ж літописі говориться, як вони «почали у батьків і матерів брати молодих людей і віддавати в училище вчитися грамоті». Євангельське благовістя першого митрополита Київського простягалося далеко за межі Києва: Переславль, Чернігів, Білгород, Володимир – ось неповний список міст, в яких відкривалися з благословення святителя Михаїла православні храми. Не без допомоги святителя рівноапостольний князь Володимир хрестив чотирьох болгарських князів і одного печенізького, відправив ченця Марка проповідувати християнську віру до волзьких булгар-магометан», – розповідає ресурс.
Також зазначається, що святитель Михаїл був мудрим і тихим, хоча й суворим ієрархом.
«Українська Церква зберегла пам’ять про його заслуги. Упокоївся святець у 992 році. Похований у Десятинній церкві в Києві. Близько 1103 р. його мощі були перенесені в Антонієву печеру, а 1 жовтня 1730-го – у Велику Печерську церкву (Успенський храм). У зв’язку з цим пам’ять святителя Михаїла згадується 13 жовтня (за новим стилем), а також 28 червня – в день смерті», – йдеться у повідомленні релігійного ресурсу.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про Трійцю або Зелені свята – одне з унікальних свят, у якому поєднано церковні та дохристиянські традиції.
Також Інформатор БІГ повідомляв, що, починаючи з 2023 року, Православна церква України відзначатиме низку релігійних свят за григоріанським календарем.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інна Косянчук
Фото з відкритих інтернет-ресурсів, головне фото – робота художника Петра Андрусіва
