Єлизавета – дівчина, чиє життя тісно переплетене з творчістю. У свої 17 років вона вчить інших людей, як вивільняти емоції співом, дарувати окриленість та легкість мелодією, звуком. На сцені театру вона сяє, ніби справжня зірка та змушує людей обожнювати чи ненавидіти її персонажів до скрипу зубів. Навіть булінг у школі не зламав її – дівчина впевнено йде далі. Попри навантаження, юна Єлизавета завжди знайде час для себе, свого хобі чи приємного спілкування з душевними та щирими людьми.
Сьогодні «Інформатор БІГ» поділиться з вами секретиками та історією Єлизавети, натуральної блонди, яка пропагує любов до себе та вчить людей не звертати увагу на інших, а жити так, як хочеться.
Життя та творчість
Вже в дитинстві Єлизавета, маленька зірочка, ступила на шлях музичного мистецтва: батьки ще до звичної усім школи віддали доньку у музичну, адже дівчинка обожнювала співати вдома, та й зайняти дитину чимось було необхідно. У свої 4 роки Ліза спокійно стояла на сцені, так впевнено, ніби усе своє життя вона тримала мікрофон та відчувала погляди десятків людей, котрі насолоджувались її дитячим тоненьким голоском. Перші виступи на сцені, перші співи — про цей момент свого дошкільного життя Ліза згадує з теплою усмішкою та сяйвом у очах.
Далі – стандартний шлях кожної людини. Початкова школа з усіма її недоліками, які на той час не так часто ставали об’єктом розголосу. У молодших класах Ліза почала займатись у театральній студії, дізнаватись «смак» перших ролей, овацій. Хотілося творити. Проте шлях був не такий легкий, як здавалося людям навколо: першою перепоною для маленької Лізи стала… вчителька. Так, та сама перша вчителька, яку зазвичай діти згадують із теплом у серці. Оскільки навчанням Овраменко не «загорілася», а тягнуло більше до сцени, ніж до парти, викладач стала інколи дозволяти собі образливі фрази чи слова на адресу дівчинки, адже таке «навчання» класному керівнику не подобалось. Повторювалось це майже щодня, але Ліза, попри образу та невдоволення, ходила до школи та час від часу проявляла якусь ініціативу, хоч і дуже маленьку. Творчість не виходила з голови та навіть не збиралася покидати дівочих думок, через що ініціатива у навчанні згасала ще на етапі її зародження.
Поступово, наслідуючи приклад вчительки, однокласники теж стали підкидати щось образливе, проте потроху, маленькими дозами, аби образа не зростала так стрімко. Насміхалися з дівчини майже щодня, а причиною тому ставало все, що тільки бачили жорстокі діти: натуральне світле волосся, вага, зріст, очі, зуби, губи, обличчя… Список був нескінченним.
У Лізи цікава зовнішність: часткова гетерохромія та натуральний блонд
«І от мені дуже добре запам’ятався один момент, яскраво так. Я одного дня прийшла до школи, а мене почали проганяти. Кажуть, йди геть звідси. Усі однокласники в один голос почали казати, щоб я забиралася з класу», – розповідає про булінг Ліза.
Проте, на цьому булінг не закінчився: одного разу дівчинку залишили у групі продовженого дня, разом з іншими школярами, яких поступово приходили забирати їхні батьки. І от, батько одної з дівчат, що на той момент була разом з Лізою у цій групі, повернувся до дівчинки та почав говорити з нею. Проте, питань, як її звати чи як її справи у нього не виникало – дорослий чоловік заявив, що у Лізи різнокольорові очі, тому її треба спалити на вогнищі, як відьму. Слова, які він промовив з огидою, зачепили дівчинку та навіть трохи налякали. Не передати того дитячого нерозуміння: «Чому він таке сказав? Чому дозволив собі порівняти її з відьмою та сказати, що вона заслуговує на смерть у вогні? Чи це жарт такий?». Зараз, 17-річна Ліза згадує цей момент, насупивши брови та нервово стукаючи пальцем по столу, у хибній спробі зняти напруження. Проте, хоч Овраменко і називає цей спогад одним із найнеприємніших, які стосуються теми булінгу, зараз це сприймається як те, що зробило її сильною.
Фото з вистави, у якій Єлизавета (перша праворуч) грала одну з ключових ролей
В 11 років Єлизавета почала займатись вокалом, проте, як зазначає вона сама, її «перло» від театру, їй хотілося грати на сцені, ставити власні вистави, їй хотілося передавати емоції її героїв так, як це не зробить ніхто інший. Вистачило Овраменко усього на рік: у 12 років пішла з занять та покинула ідею розвитку свого голосу у професійному сенсі. Уся увага тепер була присвячена театру, про який Єлизавета розповідає із широкою усмішкою. Тоді вона почала грати у театрі опери та балету для дітей юнацтва, що на Контрактовій площі. Там вона дізналась, що таке «головна роль», коли все кружляє навколо тебе, усі події та явища, коли глядачі спостерігають за тобою, як за головною фігурою.
Драйвове фото “в моменті”, де Ліза викладається на повну!
Це була новорічна вистава для дітей, де вона грала дівчинку Роксану. Сама Єлизавета розповідає, що ця вона вплинула на неї виключно позитивно: відповідальність, підготовка, гра на сцені та овації змогли перебороти внутрішній страх перед публікою. Якщо точніше, то дівчинка соромилась та боялась подати свій голос, а оскільки вистава була ще й мюзиклом, то не співати та не говорити було просто неможливо. Страх сцени та свого голосу був набутим, а не вродженим: на це вплинула велика кількість різних вокальних конкурсів. Діти змагаються між собою, ображаються одне на одного, відчувають перший гнів чи навіть ненависть: Ліза відчувала це все та не завжди перемагала у цих конкурсах, що впливало на дитячу свідомість та самооцінку.
“Виступи, де якось оцінюють та порівнюють — не моє”, – ділиться музикантка з “Інформатором БІГ”
Ще й додаткове відчуття, ніби тебе постійно порівнюють та оцінюють не подобалося дівчинці, тому брати участь у конкурсах вона намагалась нечасто, або ж не з’являтись там взагалі. Хоч конкурси Єлизавета вважає важливою практикою, адже ти буквально навчаєшся виступати, показувати свій талант та голос, але таке змагання між дітьми дівчина не підтримує, адже багато хто поводиться агресивно, а хтось впадає у справжні істерики, спогади про які точно болітимуть у дорослому житті. Це і була одна з причин, чому Ліза покинула вокал та заховала спогади про нього глибоко всередині себе.
Овраменко поєднувала навчання у новій школі та гру в театрі, сцену та шкільну парту
На неї чекав новий етап у житті: перехід до іншої школи. Батьки вирішили змінити місце проживання та переїхати у місто, що стрімко розвивалося, квітнуло та зводило з розуму своєю красою — в Ірпінь. Там дівчинці довелося пройти черговий процес адаптації: звикнути до нового будинку, до нового місця, до нових однокласників. Оскільки журналістка «Інформатора БІГ» Олександра була однокласницею Єлизавети, Ліза згадує свою появу в Ірпінській ЗОШ №3 (Зараз – Ірпінський ліцей №3) та звертається до журналістки:
«Я тоді пам’ятаю, як у твоєму класі всі відреагували, коли мене привели до школи. Всі так допитували мене після уроку, обступили, питали, звідки я, чим займаюсь. Купа питань, так приємно було. І, що дивно, клас у тебе був не найкращий у школі, але мене там не чіпали. Всі дуже раділи, коли я виступала, на вистави приходили», – разом із журналісткою згадала Овраменко по-своєму теплий 6-Г клас.
Проте, після школи Ліза приходила з сильним головним болем – у класі де вона навчалась діти були непосидючими, десь задираками, гучно кричали та носилися по класу туди-сюди. Через це мама Єлизавети посприяла тому, аби перевести доньку у паралельний 6-Б, де діти поводилися спокійніше. Там її теж поважали та любили, і спогади про булінг у початковій школі вже не нутрував: атмосфера була приємна та дружня.
Театр не випускав Єлизавету з міцних обіймів: вона грала різноманітні ролі, хлопчика або дівчинку – неважливо. Головне – вона жила цими ролями та виставами, намагалась передати глядачеві кожну вібрацію душі чи тіла, аби люди відчували кожен рух персонажа та захоплювались ним. На початку дівчина грала у найказковіших виставах – новорічних. Особливо добре вона пам’ятає новорічні мюзикли «Фабрика Санти» та «Фабрика Санти 2: глобальне потепління», де грала Роксану.
Єлизаветі подобається новорічна тематика у театральних виставах
Вона сама прокладала собі шлях до акторської майстерності та завжди намагалася спробувати свої сили в тому, що цікавило: саме завдяки наполегливості Єлизавета в театрі пройшла кастинг вже не на дитячий, а на дорослий склад, що показувало рівень відточеної майстерності.
«Грати у дорослому складі то вже трошки інша відповідальність. Тут вже від тебе більше вимог, бо ти вже не дитина, не ставляться навіть як до підлітка. Ставляться як до дорослої людини, яка чітко розуміє, що робить та яку мету йому ставлять. На помилки немає багато часу, треба було все ловити на льоту. Тому для мене це був великий прогрес», – ділиться Єлизавета, зазначаючи, що попри навантаження та велику відповідальність, атмосфера у дорослому колективі була інакшою, легкою.
У віці 16 років Овраменко зіграла цікаву роль, яку вона запам’ятала, як одну з доволі складних, проте захопливих. Тоді вона була в образі дружини мера міста, легковажної жіночки, «стереотипної до хрусту пальців», яка поводилась, яка поводилась відверто неприємно. Ліза намагалась спробувати знайти той ланцюжок, який зможе «прив’язати» її до цієї ролі, шукала щось спільне, аби відчути свого персонажа та передати характер, стосунки з її сценічним чоловіком, проте не дуже вдавалося.
Фото Єлизвети у образі її героїні — Петті у виставі School of Rock
«Я за 16 років заміж жодного разу не виходила, слава Богу, тому не знаю як це, а оці якісь шкільні стосунки в років 14… Ну це точно не рівень одруженої пари», – сміється Єлизавета.
Можливо вона передала характер та поведінку героїні не так, як це бачив режисер, проте акторська майстерність, трохи наївності та цілий океан харизми дівчини зуміли створити новий, неповторний образ. Вона сварилась, кричала, провокувала свого «чоловіка», виводила його на конфлікт та поводилась, як дитя, якому не купили іграшку – це викликало справжню огиду до персонажа у глядачів. Вони з нетерпінням чекали моменту, коли ж «мер» вибухне і… дочекались: гучне емоційне «Замовкни» облетіло увесь зал, вдарилось об стіни та потрапило прямо у вуха глядачів. І тоді зал вибухнув оваціями, адже нарешті ця «дружина» замовкла та припинила спроби провокацій, які лились в бік «чоловіка». У той момент Єлизавета зрозуміла: їй вдалося передати це, вона змогла пробудити в людях те співпереживання та справжню зацікавленість у подальшому розвитку подій на сцені.
У роль Овраменко “вживалася” хоч і з деякими труднощами, але передавала всі емоції так, як ніхто
На питання, чи не зачепило це саму Єлизавету, дівчина відповіла доволі просто:
«Ні. Це був справжній кайф – ти стоїш на сцені та усміхаєшся, поки глядачі буквально з розуму сходять від злості на персонажа. Це була моя місія. Я її виконала».
У ті ж 16 років Ліза зробила серйозний крок: спробувала свої сили у «Голосі Країни». Тоді судді дивувалися, обговорювали сильний голос Єлизавети, проте ніхто не натиснув ту червону кнопку та не повернувся до неї. Її взяли у команду другого шансу, проте дівчина не здається та зараз говорить, що вона не втрачає віри у те, що скоро вона стане відомою українською співачкою, яка отримає «Греммі». Однак під відео з виступом Єлизавета побачила не тільки позитивні коментарі, а й справжній хейт від дорослих людей. Їй писали, що у свої 16 років вона «виглядає огидно», що їй «близько 50 років з ботоксом», називали її волосся пташиним гніздом та усіляко знецінювали талант і зовнішність дівчини. Сама Овраменко каже, що це ніяк на неї не впливає: хейт вона вважає важливою частиною публічного життя, адже якщо немає хейту – ти не цікава, робиш щось не так. Зрешто чи є сенс реагувати на коментарі, серед яких велика кількість бещззщмістовних, кумедних, а інколи просто дурнуватих? Мабуть, саме тоді стався «зламний момент» — дівчина переоцінила свою зовнішність та зрозуміла – вона подобається собі, і це головне.
Переглянути цей допис в Instagram
«Ти правильно на початку сказала. Я не сто доларів, щоб усім подобатись», – підморгнула журналістці Єлизавета.
Фото з шоу “Голос Країни”, де Єлизавета отримала другий шанс від суддів
Проте, Єлизавета не тільки мріє, а ще й діє: дівчина самостійно пише тексти пісень та музику до них, виконує свої пісні та збирає в один альбом, продає свої тексти та музику іншим співакам, грає на укулеле, електрогітарі та фортепіано. Її розвиток у музичній сфері не припиняється: зараз дівчина мешкає в квартирі багатоповерхового будинку, де не соромиться та співає, грає на музичних інструментах та танцює на підборах.
Ось одна з таких пісень – Ліза написала текст на музику, проте виконала її інша людина:
«Слухай, у мене так музика з квартири лабає, що з вулиці чутно. Ніхто не скаржився, що дивно», – ділиться юна музикантка.
Овраменко не може жити без музики, улюблених інструментів та сцени
Танці
Оскільки Єлизавета усе життя провела на сцені, не зайвим їй здалося навчитися і володіти своїм тілом у повному обсязі. Якось дізналася, що знайома вчить дівчат танцювати у новому, цікавому стилі High Heels. Суть стилю полягає у тому, що дівчата на підборах вчаться розкриватися в різних напрямках танцю одночасно, адже там «заміксували» і jazz-funk, vogue, hip-hop, waacking та twerk.
Фото з танців High Heels
Уроки вокалу
У свої 17 Єлизавета започаткувала власну невелику справу: вона вчить людей розкривати свою душу співом.
«Я вирішила, що достатньо добре володію своїм голосом, аби передати ці знання та вміння людям. Іноді страшно починати викладати, адже на заняттях зі мною усе має бути абсолютно серйозно: ніякого сміху, ми не відволікаємось. Зараз вже трохи відійшла від цього та намагаюсь встановити контакт з кожним учнем, щоб йому було комфортно», – розповідає Овраменко.
Примітно, що учнями Лізи є тільки чоловіки. Жодна жінка ще не записалася до неї на уроки, щоб поставити голос та співати у своє задоволення. Тільки чоловіки проявляють сміливість та йдуть до 17-річної Єлизавети, щоб та допомогла втілити мрію: стати співаком.
“Шоу має тривати”, – Єлизавета Овраменко
Блог
У власному блозі дівчина пропагує любов до себе та свого тіла. Зараз, згадуючи шкільний булінг, образи від однолітків, які закопували її самовпевненість та віру в себе, дівчина розуміє, що з нею все було гаразд. Вона не була товстою, як це казали однокласники, вона не була «шпалою», у неї унікальний колір волосся – вона унікальна та пишається цим. Підписники з’являлися у Єлизавети поступово: вона набирала аудиторію, публікуючи кавери на своїй Tik-Tok сторінці. Далі вона спробувала гумористичні відео, співала на камеру, танцювала, та навіть публікувала відео з батьками, яке набрало купу переглядів у максимально короткий термін.
Дівчину порівнюють зі співачкою Шакірою через схожу зовнішність, з Ріанною через сильний гарний голос та з іншими відомими зірками.
У своїх відео Ліза закликає: «Любіть себе! Ви – унікальні та неповторні! Не слухайте нікого!». У наш час це особливо важливо, як зазначає сама музикантка, адже світ потопає у «ідеалах», яких неможливо досягти.
Дівчина ділиться на своїй Instagram-сторінці як і неповторними кадрами, так і кумедними “невдалими”, що займають особливе місце у її стрічці
Ранок 24 лютого
Вже 23 лютого батьки Єлизавети та вона сама знали, що зовсім скоро розпочнеться повномастшабне вторгення, адже уся родина встигла подивитись звернення путіна, де він відверто заявляв про свої наміри. Заснула дівчина у сльозах — тривога прилипла до неї надовго. І тоді, той страшний ранок застав Єлизавету з її батьками в Обухові: усі прокинулись від того, що прямо над будинком літають винищувачі, жахливо гудуть ракети, від звуків вибухів сховатися було неможливо.
Зі своїми двома улюбленцями – спокійним йоркширським тер’єром та знервованим акіта-іну – дівчина одразу пішла у ванну кімнату, де намагалася убезпечити себе від жахів за вікном.
Батьки почали шукати вихід з ситуації: де можна купити автомобіль, щоб якомога швидше виїхати з міста, де панує небезпека. Буквально за 3 години вдалося придбати автівку, поспіхом зібрати речі та вирушити у довгу путь на Закарпаття. Хоч батько Єлизваети, Максим, хотів вивезти свою родину за кордон, де їх точно не тривожитимуть звуки смертоносних ракет та вибухи, але Ліза та її мама Анна запевнили єдиного у сім’ї чоловіка, що спочатку варто перечекати на Закарпатті.
Так і сталося: у невідомому місті дівчина прожила кілька місяці, а потім за можливості одразу повернулась додому, у рідні стіни та місця. Проте у неповному складі родини: батько Максим пішов на фронт, захищати країну та свою сім’ю. Через те, що батько відправився воювати, Ліза долучилася і до волонтерської діяльності так, як вміла: дівчина виступала на одній з головній вулиць столиці та дарувала людям емоції, які вони могли отримати ще до початку повномасштабного вторгнення. Овраменко ініціювала збори для батька та його побратимів, брала участь у багатьох благодійних заходах, аби допомогти нашим воїнам необхідною для них технікою чи обмундируванням.
Виступ Єлизавети на Хрещатику, головна мета якого — подарувати людям позитивні емоції
Головна мрія Єлизавети, яка не покидає думок — перемога України та повернення тата додому. А щодо власних амбіцій — дівчина планує видати власний альбом, у якому збере усі свої пісні. Мрія стати співачкою поступово втілюється.
Наше традиційне бліц-опитування:
Улюблений напій?
- Чай з молоком
Улюблена страва?
- Лаваш з авокадо, ковбаскою та козиним сиром
Улюблене місце в Ірпені?
- Парк письменників
Улюблена книга?
- П. Зюскінд, “Парфуми”
Улюблений фільм?
- “Любіть Куперів”
Улюблений колір?
- Вічна класика: білий та чорний
Улюблена пора року?
- Зима
Чим займаєтесь поза роботою?
- Робота і є життя))
Чим пересуваєтесь містом?
- Обожнюю метро, ненавиджу маршрутки і люблю таксі
Опишіть себе трьома словами?
- Незабутня, емоційна, харизматична
Якщо знаєте цікавих людей, будь-якої професії, або з особливою історією, з якими варто познайомитись, пишіть нам! Ми покажемо яскраві “Обличчя регіону”!
Раніше “Інформатор БІГ” розповідав про Лаврентія Кухалейшвілі з Ірпеня: волонтера з білкою, що врятував понад 2 тисячі людей, про Катерину Бєляєву — кінологиню з гирею в руках та про кавомана Олександра Мащенко з Ірпеня: пристрасть якого переросла у бізнес
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися про актуальні новини “БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель) “!
Олександра Ломачук
