Художній фільм “Буча”, знятий за подіями, що відбувались навесні 2022 року під час окупації Київщини, викликав шквал критики.
Про це повідомляє Інформатор БІГ з посиланням на ВВС.
Зазначається, що нині опрацьовується відзнятий на Київщині та на горі Говерла матеріал, аби у вересні цього року відбувся прем’єрний показ фільму в Україні.
Тим часом уже відзнятий і є відкритому доступі офіційний трейлер фільму, який неможливо дивитися спокійно, без сліз.
Матеріали фільму демонструють на багатьох заходах і в Україні, й за кордоном.
“Фільм «Буча» є художньою драмою, і його сюжет базується на реальних подіях, що відбулись у містах Буча, Ворзель та Гостомель під час російської окупації в лютому-березні 2022 року. У кінострічці розповідають історію про громадянина Казахстану Костянтина Гудаускаса, який допомагав українцям. З початком російського воєнного вторгнення, завдяки своєму казахстанському паспорту, він мав можливість проїжджати на тимчасово окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів”, – зазначає Укрінформ.
Тим часом фільм, якого ще ніхто не бачив у вигляді готового продукту, викликав шквал критики.
Наприклад, у Facebook була ціла низка постів із вміщеним постером фільму, де люди писали – це ж не Буча на фото, а Бородянка!
Зокрема, журналістка Марина Курапцева, якій під час бойових дій довелося евакуюватися з Бородянки, зазначає:
“Фільм про Бучу, на постері Бородянка. Прихильники какойразніци кажуть: «Ну це ж художній фільм, какаяразніца яке фото». Різниця в тому, хто лежить у цих руїнах, і ще суттєва різниця – між замиленням значення кожної індивідуальної історії горя та вшануванням памʼяті бородянців і бучанців окремо. І не треба мені писати, де знімався «Піаніст». Є різниця між обʼєктивними причинами на зйомки в тих чи інших місцях, і небажанням взяти правильне фото з тисяч кадрів з Бучі. Це зробити було не важко! була в Бородянці впритул до самої окупації. І нас ледве врятували. Повірте на слово, різниця є. Як є різниця між фото з різних концтаборів – спробуйте уявити реакцію поляків, які побачать напис «Аушвіц» під фото з Бухенвальда…”, – пише пані Марина.
Також своїми думками щодо дискусійності фільму поділився у публікації ВВС В’ячеслав Шрамович – житель Бучі та журналіст, котрий працював з матеріалами про воєнні злочини росіян, а також переглянув робочі матеріали “Бучі”.
Він виокремив три моменти, за які критикують фільм.
Перший – за те, що він “надто рано” виходить – коли ще не всі загиблі бучанці ідентифіковані, а травма тих, хто вижив, надто свіжа.
Другий – за те, що це художній, а не документальний фільм, у якому присутні неточності та умовності ігрового кіно.
Третій – за той самий постер із фото з Бородянки.
В’ячеслав Шрамович звертає увагу на те, що, окрім розповідей головного героя Костянтина Гудаускаса, творці фільму консультувалися з ГУР міноборони України, а також слухали записи військових рф для прописування діалогів. Також у фільмі використали трофейну російську техніку, захоплені українськими воїнами.
“Тому більшість історій, описаних в “Бучі”, так чи інакше співвідносяться з реальністю окупованої Київщини. Наприклад, епізод з тизера, де російський військовий розстрілює полонених чоловіків і каже цивільним “Это грязь”, попри всю, здавалося б, кінематографічність, – справжній”, – зауважує В’ячеслав Шрамович.
Також він звертає увагу на справжність епізодів фільму.
“У документальному фільмі ВВС про вісьмох розстріляних тероборонівців на вулиці Яблунській одна з жінок пригадувала, як бачила ще живих полонених й один з російських командирів казав не дивитися на них, бо вони “не люди, а бруд, тварини”. Інша очевидиця згадувала, як пострілом у голову вбили одного з полонених хлопців, якому задерли футболку на голові, щоб він нічого не бачив. І потім на тому місці була велика калюжа крові – “товстим шаром, десь два на три метри”. Все це автори фільму намагаються передати у стрічці – утім, без надмірної кривавості та деталізації смертей. Тобто вони намагаються бути уважними до деталей навіть у художній інтерпретації”, – підкреслює журналіст.
А ось щодо постера “Бучі”, на якому зображена Бородянка – В’ячеслав Шрамович наводить слова сценариста та продюсера фільму Олександра Щура про те, що це “проєкт постера для англомовної аудиторії, який допомогли зробити іноземні фахівці”, і про те, що фото скоріше символічне, яке уособлює те, що відбувалось у регіоні загалом тощо.
До речі, звідкись узявся дивний для місцевих жителів топонім – “Велика Буча”, такий же незрозумілий, як і фото Бородянки на постері… Дехто з тих, хто відгукнувся у соцмережах, вимагали замінити фото Бородянки на реальне фото Бучі
“В зображеному будинку, який на початку березня 2022 року зруйнували російські авіабомби, загинули реальні люди. Цілком природно, що їхніх родичів і взагалі жителів Бородянки обурює, що цей епізод використали для реклами (так чи інакше, постер фільму – це все ж реклама) фільму, в назві якого – інше місто. Бородянка, і Буча, і Ірпінь, і Мощун, і Здвижівка, і далекий від Київщини Ізюм та ще десятки інших міст та сіл пережили трагедії, спричинені одним виконавцем – російською армією. Але чи можна ці трагедії змішувати чи міняти місцями заради ширшого залучення західної аудиторії?”, – запитує В’ячеслав Шрамович.
І звертає увагу, що, окрім обурення жителів Бородянки і Бучі, є ще один тривожний момент – те, що на основі цього постера російські телеграм-канали почали просувати наратив, що “Буча – фейк”.
Тим часом Олександр Щур відповів, що давно немає сенсу перейматися тим, що транслює російська пропаганда.
“Але на західну аудиторію теза, що “на постері фільму про Бучу зображене інше місто”, напевно, теж може вплинути. У результаті дискусій творці фільму вирішили зробити спеціальний показ для жителів Бородянки. Зйомки з військовою технікою та акторами у російській формі в Бучі та Бородянці не проводили, щоб не травмувати місцевих жителів спогадами про окупацію”, – йдеться у статті.
Також В’ячеслав Шрамович цитує слова В’ячеслава Довженка – актора, який зіграв роль головного антигероя – полковника ФСБ щодо того, що стрічку “Буча” зняли занадто рано. Він каже, що так само говорили і про “Кіборгів”.
“Моя точка зору – необхідно це робити. Ми це маємо робити не для нас, тих, хто безпосередньо переживає ці часи, тому що це дуже болісно. Але ми мусимо це робити, по-перше, для наступного покоління, яке буде це вивчати як історичний факт. А по-друге, для європейського глядача, який досі перебуває в ліберальних ілюзіях стосовно Росії. Досі думають, а хто там винен, може дійсно вони (українці. – Ред.) самі себе обстрілюють”, – зауважив В’ячеслав Довженко.
Також, за словами В’ячеслава Шрамовича, загалом “Буча” не обійшлася без драматичних перебільшень і певної демонізації військових рф.
“Але з урахуванням реальності принаймні частини описаних історій, навряд чи доречно вважати фільм відвертою пропагандою. Окрім художньої версії, знімальна група працює також над документальним фільмом з розповідями свідків окупації. Як каже Олександр Щур, занадто багато таких історій вони записали, щоб залишити їх без глядача”, – розповідає В’ячеслав Шрамович.
Він зазначає, що прем’єра “Бучі” в Україні відбудеться у вересні 2024 року, прокат робитиме Film.UA Group. А поки що відбуваються його презентації на різних платформах, покази у різних форматах за кордоном.
У другійу річницю повномасштабного вторгнення рф в Україну – 24 лютого – ці матеріали покажуть у Лос-Анджелесі.
“І хоча стрічку робили зокрема і з розрахунком на західну аудиторію, головні її глядачі, безумовно, будуть в Бучі, Ворзелі, Гостомелі, Ірпені, Бородянці, Клавдієвому, Немішаєвому, Рубежівці, Ясногородці, Макарові, Іванкові, Димері та десятках інших селищ Київщини і всієї України”, – зазначає В’ячеслав Шрамович.
Раніше Інформатор БІГ розповідав про те, що поліція Київщини закликає жителів БІГ-регіону взяти участь у зборі інформації про вчинення військових злочинів російськими військами на території області.
Також Інформатор БІГ повідомляв, що правоохоронці Київської області повідомили про підозру військовослужбовцю рф, який влаштував катівню у Гостомелі.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інесса Швець