ОБЛИЧЧЯ РЕГІОНУ: Вадим Кузака з Ірпеня рятує людей із вогню з холодною головою

Сьогодні наша розповідь про людину, яка обрала для себе вкрай важку, ризиковану й таку важливу роботу рятувальника. А з початком повномасштабного російського вторгнення його фах набув ще більшої цінності та глибини. Ризикуючи власним життям, кожен хто працює в службі надзвичайних ситуацій, рятує сотні й сотні людей.

Інформатор поспілкувався з начальником Ірпінської пожежної частини №36. Вадим Кузака розповів, чому він обрав таку професію та як змінилося його життя за останні сім місяців.

Рятувальниками Вадим захопився ще в 5-річному віці. Тоді на підприємстві, де працювала його мама, через необережне поводження дітей із вогнем сталося займання. У результаті пожежі згорів цілий пасажирський вагон. Хлопчика вразила злагоджена робота вогнеборців. Рішенню вже дорослого сина теж стати рятувальником мама не опиралася.

Після навчання у Львівському університеті Вадим повернувся до рідного містечка Сарни на Рівненщині. У місцевому підрозділі Держслужби з надзвичайних ситуацій він став заступником керівника пожежно-рятувальної частини.

Робота рятувальника безумовно стресова, тому відчуття страху – це нормально. Але Вадим каже, що людина звикає до всього, до того ж є професійні методики, щоби приборкувати зайві емоції на роботі.

«Коли ти працюєш на викликах, у тебе зовсім по-іншому працює голова, ніж у повсякденному житті. Після сигналу тривоги в тебе мозок починає інакше працювати, йде викид адреналіну, й ти просто працюєш на максимум, заради того щоб зберегти чиїсь життя. Навичка приймати рішення «холодною головою» приходить з часом», – розповідає Вадим Кузака.

На початку цього року 28-річний рятувальник вирішив переїхати до Києва, адже в столиці більше можливостей для розвитку та професійного зростання. Але вже за три тижні у надзвичайників усієї країни роботи різко побільшало. Після перших сирен 24 лютого Вадим постійно був на службі. Виїжджав ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, зокрема гасив і пожежу, яка спалахнула в ТРЦ Lavina Mаll після російських залпів із окупованої Бучі.

«Я взагалі не розглядав питання йти зі служби, або, можливо, виїхати чи повернутися на Рівненщину, де спокійно. Напевне, в житті так потрібно було, щоб я опинився тут і працював саме на Київщині, яка тоді найбільше потерпала від обстрілів. Навіть думки такої не було. Це був величезний досвід», – розповідає Вадим.

Після деокупації БІГ-регіону він отримав пропозицію очолити команду пожежної частини в Ірпені. Це стало для нього новим викликом.

«Я дуже люблю свою професію і для мене неважливо, якими будуть заробітна плата та умови служби, бо я люблю робити те, чого навчився», – каже начальник рятувальників Ірпеня.

Вадим каже, війна з росією сильно вплинула на його світосприйняття. Після 24 лютого кардинально змінилися погляди на більшість речей і на те, що насамперед потрібно цінувати в житті. «Те, що ми нажили в житті, воно нічого не вартує. І треба цінувати перш за все спілкування з людьми і не задумуватись про «крутий» будинок», – каже він.

І наприкінці наш традиційний фінальний бліц:

Улюблений напій?

Томатний сік.

Улюблена страва?

Смажена картопля.

Чим займаєшся поза роботою?

Більшу частину часу провожду на службі, але й займаюся самостійним навчанням для вдосконаленння у професії.

На чому пересуваєшся Ірпенем?

Автомобіль Škoda Octavia.

Улюблене місце в Ірпені?

Парк «Незнайко».

Якщо знаєте цікавих людей будь-якої професії або з особливою історією, з котрими варто познайомитися, пишіть нам! Ми покажемо яскраві “Обличчя регіону”!

Раніше Інформатор уже розповідав про таких жителів БІГ-регіону: юристку-таксистку на Tesla з Бучі, Костю-баристу, який дарує людям усмішки в Ірпені, та фотографиню, котра влаштовує благодійні фотосесії.

Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоби оперативно дізнаватися актуальні новини “БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)”!

Інна Никоненко, Олександр Кульбачний

Фото надано Вадимом Кузакою