У мікрорайон Ірпеня, повністю зруйнований на початку повномасштабної російської агресії, приїхали доброчинці. Цього тижня стартував перший етап програми з гуманітарної допомоги жителям СМУ.
Хто саме може розраховувати на підтримку та що довелося пережити ірпінцям навесні, розповідає Інформатор із місця події.
Війна прокотилася по Ірпеню жорстоко: в багатьох забрала домівки й усе, нажите роками, багато хто втратив рідних, друзів, сусідів. У мікрорайоні СМУ пошкоджені чи й зовсім зруйновані всі будинки. Навіть за 9 місяців після деокупації мешканці ще не оговталися, багатьом не до снаги почати відновлювати житло, люди потребують допомоги.
Тому саме на СМУ звернули увагу італійські волонтери з WeWorld-GVC разом із українськими благодійниками з «Жовто-блакитних крил». Вони започаткували проєкт багатоцільової допомоги вразливим верствам населення, що постраждали внаслідок війни на Київщині. У його рамках планують підтримати 2 тис. 400 мешканців СМУ. Ідеться про тих, хто опинився в справді скрутному становищі, це передусім багатодітні чи малозабезпечені родини, діти-сироти, напівсироти, люди з інвалідністю.
Матеріальну допомогу надаватимуть на кожного члена домогосподарства, виплата в розмірі 2200 грн щомісячна. Усього буде три платежі, аби люди могли придбати найнеобхідніше в холодну пору року. Також на кожну сім’ю видають електрообігрівач та дві термоковдри.
У перший день роботи благодійників прийшла по допомогу й родина Король. Лариса з двома дітьми залишилися без даху над головою: їхній будинок на вулиці 10-та Лінія розбомбили ще на початку березня.
«Із білорусі залетів літак, а за ним летів український, аби якось зупинити ворожий, але той відразу почав кидати авіабомби, так одна з них попала в наш будинок. Це було 2 березня десь о 8-й ранку, тоді були дуже сильні обстріли.
Ми в той час сиділи в підвалі. Пізніше прибігли з сином, щоби хоч подивитися на будинок. Не було нічого. Ми жили на третьому поверсі, але сходинок уже не було, стояла стіна, й усе. Син дістав із сусіднього приватного будинку драбину, але залізти було нереально», – розповідає жінка.
Ще три дні сім’я Король сиділа в підвалі, а потім змогла дістатися до Біблійної церкви, звідки волонтери відвозили людей до Романівки. «Із нами ще були батьки й собачка. Як тільки ми дійшли до Романівки й спустилися під міст, то почали літати ворожі літаки, й наші солдати почали кричати: «Лягайте!» Усі були налякані, діти плакали», – згадує Лариса.
Діставшись зрештою до залізничного вокзалу в Києві ірпінці сіли на перший же евакуаційний потяг, так опинилися в Рівному. «У нас там родичі, ми до них просилися просто перевдягнутися, бо були дуже брудні. Наші речі, які не погоріли в квартирі, покрали – комп’ютери, телефони, абсолютно все. У сина взагалі не було одягу. А люди в західній Україні нас просто не розуміли. Вони не знали, що таке війна. Для них це щось далеке.
На жаль, багато, не розуміють і досі. Та я їх не засуджую, бо раніше, в 2014-му, ми так само ставилися до війни, доки це не торкнулося нас», – резюмує Лариса. Щойно з’явилася змога, родина Королів повернулася в Ірпінь. Поки що квартирують у помешканні чоловіка, котрий захищає Україну на фронті.
Інформатор готує серію матеріалів про мешканців БІГ-регіону, котрі пережили навесні вторгнення рашистів. Нові історії, які не можуть залишити байдужими, чекайте вже невдовзі.
Інформацію про надання допомоги від благодійників можна отримати за номерами: (093) 769-10-77 та (095) 548-59-60.
Раніше Інформатор розповідав, що в Гостомелі волонтери та Червоний Хрест проводять безкоштовні заняття для дітей у Школі мистецтв, а в Бучанському будинку культури працювали перукарі-волонтери.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Ірина Мисюра, Оксана Лук’яненко