Цьогорічний День Києва, який припадає на сьогодні, 28 травня – тихе свято. Організовані лише пізнавальні програми, творчі заняття і тренінги. А ще – екскурсії. Адже сьогодні ще й День краєзнавця. У столиці можна дізнатися чимало такого, що здивує. Зокрема, центральна вулиця – Хрещатик – хоч і молода за віком, але дуже цікава. Давайте глянемо на Хрещатик ретроспективним поглядом і віртуально побачимо деякі будівлі, що були знаковими для міста, але нині втрачені, нині на їхньому місці – інші споруди.
Сьогодні я, Інна Косянчук, журналістка і гід, член Всеукраїнської асоціації гідів, спеціально для Інформатора БІГ розкажу дещо цікаве про головну вулицю Києва, про що я дізналася, вивчаючи різні джерела.
Найкоротша і найширша
Хрещатик, який починається від Європейської площі, проходить через Майдан Незалежності і закінчується Бессарабською площею, може похвалитися кількома справді рекордними даними.
Це – найкоротша центральна вулиця серед європейських столиць: її довжина складає всього 1300 м.
А ще вона – одна з найширших центральних вулиць в світі: її ширина – 130 м.
А ще – на Хрещатику чомусь ніколи не будували церков.
І ще один цікавий факт. Якщо зазвичай міста розбудовувались навколо свого центру, і вулиця, сформувалась на самому початку творення міста здебільшого так і залишалась центральною, то Хрещатик, порівняно з віком Києва, вулиця досить молода. Вона почала лише формуватись у кінці XVIII століття. І центральною стала лише приблизно півтора століття тому.
Травень 2023 на центральній вулиці Києва
А до того… У цьому місці у районі нинішнього Майдану незалежності лише у 30-х роках XVIII ст. почали з’явилися перші дерев’яні будинки, у 50-х – кам’яні.
Чому така назва – Хрещатик?
Доводилось чути, що мовляв, цією вулицею кияни йшли на хрещення за часів князя Володимира Великого. Насправді ж навряд чи вона має стосунок до хрещення. У часи давньої Русі ця місцевість не була заселена. Лише у районі нинішнього Майдану Незалежності були одні з в’їзних воріт до Києва, так звані Лядські (через них, до речі, й увірвалось у місто монголо-татари у 1240 році). А вгору тягнулись густі ліси, у яких водилось немало дичини: це було місце княжих полювань, а сама місцевість ще з 945 року згадується у літописах як «Перевісище». Цю назву отримала від «перевіса», спеціальних пасток-тенет, які зазвичай натягували для того, щоб легше було ловити тварин.
Від нинішньої Європейської площі до Майдану Незалежності розташовувалась Хрещата долина, яка була ніби перехрестям трьох частин Києва– Подолу, Верхнього міста і Печерська. Хрещата долина й дала назву вулиці.
Сучасний Хрещатик
«Сучасна головна вулиця міста Києва являє собою долину між Старим містом та Печерським. Долина ця була перехрещена іншими долинами, або балками. Звідси назва: перехрещена, або Хрещата долина, Хрещатик. За давніх часів вона була покрита лісом, де кияни полювали та розвішували своє приладдя, щоб ловити звірів («перевісище»)», зауважував Федір Ернст – український історик і мистецтвознавець, автор путівника по Києву 1930-го року.
Також тут протікав і впадав у річку Либідь Хрещатий струмок. Після нашестя татар 1240 року, коли було зруйновано практично увесь Київ, приблизно у районі нинішньої вулиці Прорізної з цього струмка сформувалась багниста місцевість, названа «Козиним болотом». З багнюкою міська влада ніяк не могла впоратись, тож місцина вважалась не популярною.
Дослідник Микола Закревський зазначає, що ще наприкінці XVIII сторіччя Хрещатик, був суцільною пусткою, без жодної споруди. «А в районі Бессарабського майдану стояли заїзди і шлагбауми, біля яких варта перевіряла документи у приїжджих».
Перший маєток – під валом Старокиївської фортеці
Стрімкий розвиток Києва, у тому числі й будівельний, почався лише у кінці XVIII – на початку XIX століть, коли у тодішній російській імперії після розпаду феодально-кріпосної системи став формуватися капіталізм. Не останню роль відіграло і переведення у 1797 році з Дубно до Києва щорічних контрактових ярмарків. Тож місць для забудови ставало все менше, і знаходились ті, хто погоджувався брати ділянки й у непопулярних місцинах.
У тому-таки 1797 році на майбутній вулиці, під валом Старокиївської фортеці постав перший маєток, так зване подвір’я Головинського. Там, де нині знаходиться Національна радіокомпанія України, (Хрещатик, 26), польський поміщик Онуфрій Головинський звів двоповерховий мурований палац у класичному стилі.
А в 1849 році приміщення садиби Головинського віддали під Київську поштову контору. На подвір’ї розміщувались поштові карети та диліжанси. Телефонізація Києва теж почалася звідси: на другому поверсі будівлі 1 квітня 1886 року відкрилась перша державна телефонна станція. Тоді у місті було аж… 60 абонентів, які обслуговувались з комутатора. Тобто треба було попросити «баришню», щоб з’єднала вручну. До речі, тут у 1891 році встановили й один із перших у Києві таксофонів.
Маєток Головинського
А в 1936—1941 роках на місці старої будівлі звели будинок зв’язку. Однак у вересні 1941 року він був підірваний.
У повоєнний час під Головпоштамт виділили іншу ділянку, а на місці подвір’я Головинського звели будівлю Держкомітету телебачення і радіомовлення України. Але то вже інша історія.
Будинок радіо знаходиться на місці садиби Головинського
Перший у Києві театр
А на початку забудови Хрещатика активно зводились споруди переважно по правій стороні – до вулиці Прорізної. Потім перейшло на ліву сторону – переважно це були житлові будинки.
Втім, саме там, де зараз Український дім (Хрещатик,2), у 1804—1805 роках збудували Перший стаціонарний київський театр за проектом відомого архітектора Андрія Меленського. Тоді на деякий час і вулицю перейменували на Театральну.
Перший міський театр. Малюнок М. Закревського
Це була дерев’яна будівля у стилі ампір з хорошою акустикою. А от скільки глядачів вміщував театр – тут дані дослідників розходяться. Одні джерела називають 470, інші – 740. Однак цікаво, що в партері було лише 40 «сидячих місць». Інші глядачі, котрі купили квитки, стояли. Зате ще були 32 ложі, амфітеатр, а також галерея (те, що нині називають галеркою). Своєї театральної трупи у Києві тоді не було, виступали приїжджі актори – не лише українських, російських та польських труп, а й французьких. А ще тут виступав Мадридський королівський балет.
Однак будівля театру жодного разу не ремонтувалась, і через 40 років вирішили, що цього не варто й робити: простіше розбрати споруду й звести нову. 30 липня 1851 року відбувся останній спектакль у Першому міському театрі Києва.
Потім був збудований театр там, де зараз Київська опера, але то вже інша історія, так само, як і подальша забудова на місці Першого міського театру. Скажемо лише, що з побудовою готелю «Європа» на цьому місці площа мала назву Європейської. В незалежній Україні вона стала Європейською вдруге.
На місці Першого київського театру – Український дім
До кінця 1873 року забудова простяглася до Бесарабської площі, і в основному Хрещатик сформувався як вулиця. Нинішню назву – Хрещатик – вона отримала у 1869 році.
Перший в Україні хмарочос
Неподалік Хрещатика зведений і перший в Україні хмарочос. Звісно, зараз 12-поверхівками нікого не здивуєш, але на початку минулого століття то була справжня революція. Лев Гінзбург – один з найвідоміших домовласників і найбагатших киян початку ХХ століття, купець 1-ї гільдії, якого називали «королем підрядників», у 1910-1912 році збудував 12-поверховий, 67,5-метровий зі шпилем хмарочос. На той час це був найвищий будинок не лише у Києві, а й в усій Російській імперії за проєктом одеських архітекторів А. Мінкуса та Ф. Троупянського. Він знаходився на вулиці Інститутській, там, де зараз готель «Україна», який добре видно з Хрещатика.
Хмарочос Гінзбурга було видно здалеку, особливо на тлі 2-4-поверхових споруд
Це був доходний будинок на 94 розкішні квартири, тобто такий, що будується для здавання квартир в оренду. Вочевидь, Гінзбург серйозно вклався у будівництво, але тут квартири були найдорожчі у Києві. Адже власник подбав не лише про фешенебельність помешкань та їх обслуговування ( тут лише прибиральників було більше 20), а й про відповідну інфраструктуру: на першому поверсі розташовувалися магазини. Коли з приходом радянської влади приватна нерухомість була націоналізована, ці квартири стали комуналками. Нині хмарочос Гінзбурга залишися лише на світлинах – він був підірваний 24 вересня 1941 року, а на початку 1950-х – повністю знесений. Навіть фундамент розібрали.
Та цей будинок увійшов в історію Києва, як, власне, і в історію архітектури. У 2012 році, до 100-річчя хмарочоса Гінзбурга Укрпошта присвятила йому випуск поштової марки.
Хмарочос Гінзбурга на поштовій марці
На місці хмарочоса Гінзбурга нині готель “Україна”
Будинок Дворянського зібрання
І киянам, і гостям міста добре знайомий Будинок профспілок України, що на Хрещатику, 18/2. Та старші люди ще пам’ятають, що до 1976 року на його знаходилась споруда Київського дворянського зібрання.
Втрачена історична будівля була споруджена у 1851 році поміщиком Маврикієм Понятовським.
Це був тогочасний довгобуд, який ґрунтувався на забобонному страхові. Ось що писала газета «Київські єпархіальні відомості»:
“Будинок цей являв собою в середині ХІХ ст. наглухо забиту безлюдну споруду. Як це вийшло? Будинок будував польський магнат Понятовський. Цьому вельможі якийсь ксьондз навіяв, що із завершенням споруди він помре. Переляканий вельможа припинив спорудження свого палацу, забив вікна й двері, а будинок перетворив на таку легендарну будівлю».
Наприкінці 1850-х років все ж відкрили відкрили вікна та двері будинку, і організували в ньому художню виставку. А перший поверх будівлі здавався в оренду, в тому числі й під магазини.
У 1861 р. будівлю за чималі гроші придбало Київське губернське дворянство під місце для своїх зборів. Будинок знаходився на території площею 703 кв. сажнів (близько 1500 м²). На цій ділянці за архітектурним проектом Олександра Беретті в стилі пізнього класицизму й було зведено будинок для дворянського зібрання.
У 1865 р. у будівлі дворянського зібрання започаткована була Публічна бібліотека Києва.
В глибині – будинок дворянського зібрання
Цій будівлі довелось багато пережити. Втім, у 1976 році її знесли, аби тут спорудити Будинок профспілок. Ця будівля також пережила чимало неспокійних моментів, але це також – уже інша історія.
Тепер на місці Дворянського зібрання – Будинок профспілок
Звісно, ми розповіли лише про кілька втрачених будівель Києва. Їх було набагато більше, зокрема, у будинку №17 на Хрещатику жив відомий на той час магістр фармацевтики Альберт Зейдель, який у цьому ж домі мав найбільшу аптеку в Києві, а у Ворзелі збудував одну з найкрасивіших дач, про яку Інформатор БІГ розповідав і яка збереглася й досі.
Хрещатик на початку ХХ ст.
Причини зникнення низки будівель на Хрещатику, навіть унікальних – різні. Як необхідність заміни застарілих будівель на сучасніші, як воєнні руйнування, так і примхи тодішньої радянської влади. Зокрема, після перенесення столиці УРСР із Харкова до Києва на Хрещатику почали зводять будинки у стилі радянського «соцреалізму» – як же на той час без них?
Загалом забудова Хрещатика велася дуже активно, все чіткіше вимальовувались риси головної вулиці Києва. У 1870-80-х рр. тут зводилися переважно триповерхові будинки з магазинами, адміністративні будівлі з приміщеннями для контор і банків, готелі, кінотеатри, ресторани тощо. Хрещатик можна вважати піонером і в появі комунальних зручностей у місті. Адже саме на Хрещатику вперше у Києві з’явилося газове, а потім електричне освітлення, почали функціонувати водопровід і каналізація. У 1891 році тут з’явилися перші кінні трамваї, у 1935 – перші тролейбуси. У 1904 р. традиційну на той час бруківку замінили гранітними цеглинами.
Шлях від Хрещатицької до Хрещатика
Ще одним рекордом Хрещатика можна назвати величезну кількість перейменувань вулиці. Нагадаємо, спочатку вона називалась Хрещатицькою. Але ця назва збігалась із такою ж назвою вулиці на Подолі, тому з часом центральна вулиця стала Хрещатиком, а на Подолі – отримала назву Набережно-Хрещатицької. Далі на короткий час Хрещатик став Театральною вулицею, а потім знову повернув колишню назву.
У 1923 році тодішня радянська влада Хрещатик перейменували на вулицю партійного діяча Вацлава Воровського. Але у 1937 році їй знову повернули назву Хрещатик.
Під час окупації Києва нацистами у Другу світову війну Хрещатику змінили назву на Айхгорнштрассе. Після звільнення міста вулиця знову стала Хрещатиком і відтоді свою назву не змінювала.
Раніше Інформатор БІГ розповідав, звідки у Києві взялись каштани.
Також Інформатор БІГ писав про фунікулер – громадський транспорт і атракціон водночас.
А ще Інформатор БІГ розповідав про мальовничі місця Київщини для сімейних вихідних.
Підписуйтеся на наш Telegram-канал та Facebook-сторінку, щоб оперативно дізнаватися актуальні новини БІГ-регіону (Буча, Ірпінь, Гостомель)!
Інна Косянчук
Фото автора та з відкритих інтернет-ресурсів
